На нашем сайте вы можете читать онлайн «Бо війна – війною… Через перевал (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Бо війна – війною… Через перевал (збірник)

Автор
Дата выхода
31 марта 2013
Краткое содержание книги Бо війна – війною… Через перевал (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Бо війна – війною… Через перевал (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
До книги сучасного українського письменника, лауреата премії ім. А. Головка і Національної премії України ім. Т. Шевченка Романа Іваничука включено романи «Бо війна – війною…» та «Через перевал». Роман «Бо війна – війною…» – це розповідь про складний життєвий шлях галичанина, якому довелося пройти через Першу світову війну, еміграцію, повернення на Україну і репресії 1930-х років. «Через перевал» – химерний роман, який написаний, як зізнавався сам автор, у незвичній для нього формі. Шлях Майстра – головного персонажа роману – багато в чому нагадує шлях самого автора. Але при цьому Майстер присутній як у минулому, у часи Хмельницького та Дорошенка, так і у нинішньому часі.
Бо війна – війною… Через перевал (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Бо війна – війною… Через перевал (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Хотiв цi слова викрикнути, та запекло у грудях, i вiн прокинувся. Погляд його впав на сiрий коц, що покривав груди, i на ньому вiн побачив великого Залiзного хреста, який придавлював i не давав дихати; хрест зменшувався i зменшувався, став нарештi зовсiм малий, вiн був причеплений колечком до голубого трикутника, з-пiд якого стримiла сталева шпилька.
Михайло втямив, що все те, увi снi бачене, сном не було: до палати насправдi заходив iз нагородами архiкнязь Карл, i з ним Михайло розмовляв так зухвало… Пiдвiв очi, сподiваючись наяву побачити престолонаслiдника, та нi його, нi вiйськових у проходi вже не було – стояв лише схилений на задню спинку Михайлового лiжка польовий курат, вiн пiдбадьорливо усмiхався, i Михайло впiзнав.
– Грицю!
– Це я, я, – промовив Шепетюк. – Найгiрше в тебе вже позаду. Ти будеш жити.
– Де Катруся?
– Не знаю, спи. Як видужаеш, поговоримо. Спи, Михасю.
Михайло слухняно стулив повiки.
Роздiл четвертий
Сталося те, що я передчував iз самого початку нашого вiдпочинку над озером Ямба-то: весь одинадцятий день чекали ми вертольота, та його не було.
Надвечiр ватрище погасло, й пiдступний холодний вiтер, яким потягло враз iз озера понад самою землею, роздув попiл, обкурив ним наглi намети й бунгало, i вони стали сiрi, як сама тундра, що за нiч зблякла, струсила з себе рештки барв, нiби те вчорашне холодне сяйво зв'ялило ii невiдчутною для нас спекотою, i вона перестала цвiсти, дихати, жити – зачаiлась, збрижившись, у страху перед знайомими iй холодами.
На краю галявини, де повинен був приземлитися вертолiт, лежали акуратно складенi нашi речi; Пеньков збирав у мiшок немитий бляшаний посуд, що валявся вiдучора навколо ватрища; вiн викидав недоiдки в попiл, я зупинив його: мовляв, вiддамо Веронiцi, – проте занiс недоiдене в бунгало; Юра й Вiктор, позакладавши руки в кишенi курток, нервово походжали вiд озера до табору й насвистували кожен свое; усi ми поглядали крадькома в небо, i нiхто нi з ким не розмовляв, тiльки Федiр до самого надвечiр'я стояв над озером спиною до табору, вдивляючись у далечiнь, врештi пiдiйшов до ватрища й промовив пiдбадьорливо:
– Нi хрена, прилетить!
Цим вiн нiби наказав нам, щоб нiхто нi про що не допитувався, нiчого ж особливого не трапилося, вiдпочинок продовжуеться; i ми зрозумiли, що треба знову розпалювати ватру, а речi заносити до наметiв.








