Через перевал

До Северина повернувся добрий настрiй: вiн iз заздрiстю провiв поглядом буйну пару, яка боялася втратити бодай хвильку шаленства, яке чекало обох, напевне, в Корниловiй каютi; йому згадалася дiвчинка з м’ячиком, котроi жадав усе життя, й може, тому нинiшнiй вечiр здався враз прекрасним у своiй розмаiтостi, i щезло з пам’ятi прикре враження вiд вульгарного просторiкування новелiста-деграданта, в душi втишилася м’яким болем Данилова поезiя – Майстра пройняло вiдчуття втiхи вiд того, що буйна радiсть молодого життя перемогла танок смертi.

Тарас помiтив, як мiняеться настрiй у старшого приятеля, взяв його за лiкоть i спитав:

«Ну як? Тiльки не бурчiть…»

Северин вiдказав, напускаючи на себе невдоволення, яке нестримно спливало з його душi й вiн нiби насильно його затримував:

«Та коли ви перестанете бавитися в мистецтво?»

«А хiба мистецтво – не гра?»

«Нi, то будiвля, а ви скидаете гамузом на купу будiвельний матерiал i хочете, щоб у ту розвалюху хтось зайшов та ще й почувався там затишно».

«Ви пiдходите до межi, на якiй вам швидко розвидниться, й тодi зрозумiете нарештi, Майстре, що архiтектурнi ансамблi тiльки тодi цiкавi, коли в них поеднуються рiзнi стилi… Та вийдiть же хоч раз iз своеi традицiйноi казарми!»

«Прiч вiд мене, Сатано! – хiба не так сказав Ісус спокусниковi, коли той обiцяв Месii за грiх вiдступництва подарувати цiлий свiт?»

«Але Ісус таки вiдiбрав у диявола той свiт i нам його передав, бо вiн – прекрасний!»

Вийшли на палубу: теплохiд вертав до румунського порту Констанца.

«Ви й далi хочете в Гренландiю, Майстре?» – запитав згодом.

«Так. Тiльки не для втечi, а щоб дiзнатися, якою була людина на початку цивiлiзацii, що ось нинi завершуеться».

V

У Констанцi учасникам круiзу дали цiлий вiльний день, нiхто не запрошував на екскурсii, тож Майстер Северин мав можливiсть знову усамiтнитися; вiн довго блукав набережною, аж поки не зупинився перед пам’ятником Овi-дiевi, що стояв над самою гаванню.

Перший в iсторii свiтових лiтератур письменник, який помер на вигнаннi.