Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської (збірник)

Прохожi вступалися йому з дороги, i з цього вiн був задоволений, приемне вiдчуття незалежностi, вiдчуження вiд юрби грiло його все бiльше, Арсен почував себе зовсiм самотнiм i вголос наспiвував вуличну пiсеньку, яку почув уже тут, у Львовi:

Dziwna rzecz, ze pan ekzaktor stal sie faraonem

On z zydami wojne toczy, krzywde czyniac onym…[38 - Пан екзактор фараоном став не без причини:З евреями править вiйни, кривдить iх щоднини (пол.).]

Спiвав i думав, що якби вiн завтра не йшов на службу до патрицiанськоi лазнi, то цiею пiсенькою тут, на Бляхарськiй, таки б заробив якийсь грiш у цих скупих людей у жовтих ярмулках i в сукманах з жовтою латкою на грудях.

Але не мусить – заробiток учорашнiй i завтрашнiй уже дав йому волю, проте пiсенька доспiвувалася сама з веселим присвистом:

Nie grosz od trzech, ale trzy bierze od czwartego

Grosz do skarbu oddaje, a trzy do swojego![39 - Не грiш iз трьох, але три з четвертого мае,Грiш до скарбу вiддае, три собi ховае!(Переклав з польськоi Р.

Лубкiвський.)]

Назустрiч йому йшла жiнка у фалдованому плащi i Баликовому чепчику, вона чомусь не хотiла обминати його; Арсен, заточуючись, вiдступив набiк, але жiнка вперто йшла на нього. Зупинилася, обдала теплим подихом i з безсоромною вiдвертiстю дивилася йому в очi.

– Добрий вечiр, пане музиканте…

Вiдсторонив ii рукою, буркнув:

– Хоч би очi опустила, безстиднице!

– Ту patrz na ziemie, bo jestes z gliny, a ja na ciebie, bo jestem z twego zebra[40 - Ти дивися на землю, бо ти з глини, а я буду на тебе, бо створена з твого ребра (пол.

).]. Гарно спiваеш. Може, пiдеш у нашу синагогу за кантора? А-а, русин… А я жидiвка Ханка. І обое ми по вулицях волочимось. Ходiм, звесели мою самотнiсть. Я в боргу не залишусь, я вмiю… Мене люблять i вiрмени, i поляки, а русина ще не мала.

– А ти… – Арсен спробував посмiхнутися. – Ти це теж робиш з благословення короля?

– Що, що? А-а, так, i кожного дня молюся за його здоров'я, бо другий буде гiрший… No chodz, przeciez nie jestes sodomita![41 - Ну, ходи, чей же ти не содомiт! (Пол.

).]

Повiя узяла його за руку, i вiн слухняно пiшов за нею, бо був вiльний i мав свое право на маленькi втiхи, а нiчого великого не жадав. Нинi було вино й буде жiнка, завтра прийде якась нова радiсть; жiнка звернула в браму, що вивела в тiсне, оточене високим муром подвiр'я, потiм вони пiднiмались стрiмкими рипучими сходами вгору.