Четвертий вимір. Шрами на скалі (збірник)

Нове мiсто заступили сади Геретубанi, крони яких простромлювали хрести церков i шпиль Воронцовського палацу; у глибинi проспекту виднiвся фасад Тифлiськоi класичноi гiмназii. Два вартовi бiля входу до Воронцовського палацу стояли виструнчившись, скупим кивком голови дозволяючи гостям з'iзду заходити до середини; йдучи коридором, Гулак мимохiдь глянув у дзеркальну залу, заставлену крiслами по обидва боки довгого стола, i подався до схiдцiв, що вели на галерею. Короткозорий, вiн наштовхнувся на когось, попросив вибачення, але чоловiк не вступився з дороги – Микола Іванович упiзнав Михайла Володимировича Горяева, колегу по гiмназii, викладача росiйськоi словесностi.

– Нi, нi, ваше мiсце в залi, – Горяев обняв Гулака за спину. – Менi, молодшому, можна й на галерею, а ваше мiсце там. Гаразд, гаразд, я знаю вашi принципи, а тому пiдемо разом i сядемо на виднотi – якщо не поруч, то хоч на поштивiй вiдстанi вiд графа Уварова. Ви це заслужили хоча б як довголiтнiй член Археологiчного товариства.

Микола Іванович любив Горяева, хоч завжди його бентежили експансивнiсть i невтримний темперамент молодшого на двадцять рокiв колеги – копiткого, ретельного дослiдника творчостi Пушкiна i Лермонтова; весь час вiн побоювався за колегу, який уже накликав на себе неприемностi, домагаючись у попечителя навчального округу впровадження викладання грузинськоi мови в Тифлiськiй гiмназii.

Гулак не опирався, бо знав, що Горяева не переконаеш i не переговориш.

Вони зайшли до дзеркальноi зали й сiли у другому вiд стола рядi.

Микола Іванович розглядав дзеркальнi стiни з ажурними орнаментами, синьо-червонi вiтражi, кришталевий мiхраб[9 - Мусульманський вiвтар.] пiд галереею, три люстри з примхливими пiдсвiчниками у виглядi чаш i драконiв – еклектика у схiдному стилi була пристойною, покiйний намiсник Кавказу Михайло Семенович Воронцов мав смак.

Не застав його у Тифлiсi, а жаль: Гулак наслухався про нього рiзного. Воронцов буцiмто славився не тiльки своiми палацами, а й простотою та людянiстю. Ходили легенди, що вiн захищав мiсцевi звичаi, був доступний i уважний до пiдлеглих, приймав навiть у цьому палацi як шанованого гостя Хаджi-Мурата, хоча, як вiдомо, не завагався дати наказ продiрявити кулями гордого наiба Аварii, коли той став вередувати князiвськими милостями.