На нашем сайте вы можете читать онлайн «І земля, і зело, і пісня». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
І земля, і зело, і пісня

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
Краткое содержание книги І земля, і зело, і пісня, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению І земля, і зело, і пісня. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять.
Збірка малої історичної прози письменника містить повісті та оповідання, написані у різні роки. Це і роздуми про стосунки вождя й поета – короля Данила Галицького й співця Митуси, і трагічна історія князя Святослава, замордованого Святополком Окаянним, і пройнята гірким гумором розповідь про Першу світову війну, і спогади про страхітливі часи німецької та совєтської окупації, і поетична біографія автора, і таємниці його так званої «кунсткамери».
І земля, і зело, і пісня читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу І земля, і зело, і пісня без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Третього дня нарештi вiн уздрiв Золоту гору над устерiччям Опору й Стрия, та замiсть бiлого частоколу й золотого хреста на зеленiй банi церкви Святоi Богородицi побачив лише чорне згарище i втямив, що запiзнився. З тривогою вдивлявся в захiдну далину – там бовванiли пiд важким осiннiм небом вежi Тустанського замку: фортеця ще стояла, й Данило погнав коня бездорiжжям попереду ратникiв, щоб допасти до в’iзних ворiт, встигнути пiдняти мiст, а потiм разом iз залогою загинути в останнiй сутичцi з ордою.
Тихо пробиралися хащами, залишаючи лiворуч головатий Жолоб, прямуючи навправцi до Соляного гостинця; князь знав, що тустанський воевода Чермний обставляе найвужчi путiвцi оружними дозорцями, тож наготовився вiдповiсти на оклик, але осiння густа пiтьма була нiмотна, i князь усе бiльше насторожувався: а може, в замку вже хазяйнують ординцi?
Чотиризрубна фортеця впилася шпилями в навислi хмари й теж нiмувала; князь зупинив коня на тому мiсцi, де мав закiнчуватися пiдйомний колодний мiст до в’iзних ворiт, моста не було, чорнiв тiльки глибокий рiв, i зрозумiв Данило, що замок ще не взятий, а залога готова до оборони.
З дитинця, заступленого дубовими воротами i високою рубленою стiною з частоколом, у нависле небо пробивалося жовтуватим кружалом свiтло вогнища; гомону, розмов, брязкоту зброi не було чутно; князь ще раз упевнився, що залога жива, вiн гукнув пiвголосом, щоб одчинили ворота i опустили мiст. На сторожовiй вежi на тлi освiтлених вогнищем хмар виступила голова ратника в шоломi: вартовий мовчки придивлявся до вершникiв, що тiнями стояли за ровом; потiм Данило помiтив ще десяток таких шоломiв над зубцями частоколу.
Зникли голови в шоломах на зубчастiй стiнi, за хвилину проскрипiли пiдойми, на рiв опустився мiст, який щойно був другим заборолом при в’iзних воротах. По ньому сторожко ступав ратник з оголеним мечем.
«Я воевода Чермний, – мовив воiн.
Данило беззаперечно виконав наказ, тодi воевода поклонився i пропустив уперед князя та його охоронцiв.
«Що привело тебе сюди, князю?» – спитав, коли мiст знову став другим заборолом.
Князь пiдступив до ватри, простягнув до вогню закоцюблi пальцi.
«Лихо, воеводо. Орда вже тут?»
«Тут, князю. До замку не пiдступае, бо й пiдступити годi: я наказав опустити шлюзи й гатi, Вороновий потiк став озером.







