На нашем сайте вы можете читать онлайн «І земля, і зело, і пісня». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
І земля, і зело, і пісня

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
Краткое содержание книги І земля, і зело, і пісня, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению І земля, і зело, і пісня. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять.
Збірка малої історичної прози письменника містить повісті та оповідання, написані у різні роки. Це і роздуми про стосунки вождя й поета – короля Данила Галицького й співця Митуси, і трагічна історія князя Святослава, замордованого Святополком Окаянним, і пройнята гірким гумором розповідь про Першу світову війну, і спогади про страхітливі часи німецької та совєтської окупації, і поетична біографія автора, і таємниці його так званої «кунсткамери».
І земля, і зело, і пісня читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу І земля, і зело, і пісня без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
А вже поверталися з лiсовоi пашi корови у вiнках з iванового зела й мукали до своiх обiйсть; з обiйсть виходили газди, несучи перед собою у черепочках запалений ладан, щоб обкурити худобу; вибiгали жiнки й припадали до коров’ячого вименi, змащуючи його часниковою саламахою; маленькi пастушки йшли позаду худоби й приспiвували: «Повна Ласочка, повна»; на толочцi край дороги стояли пiдгородецькi парубки з гуслями, свирiвкою, трумбетою, джоломiйкою, дримбою, цимбалами; дiвчата, що розбiглися було по кущах, житах i травах, сполошившись вершника, виходили до музик, обступали з обох бокiв i розпочинали пiд музику русальну пiсню: «Сидiла русалка на бiлiй березi, просила русалка в жiночок намiтки», – викликали з жита русалку, щоб ублагати ii, аби не вiдбирала в корiв манну, русалку треба було довго впрошувати, а ii голiвка в рутв’яному вiночку визирала з високого жита; вершник сидiв на буланому конi оподалiк i вдивлявся в обличчя дiвчат, що спiвали, та Зореслави серед них не було – чи ж то не вона за русалку перебрана стоiть у вiночку серед жита; дiвчата в лляних сорочках з уставками й брижами довкола шиi, у вовняних фарбанках, простоволосi – у двi коси з червоними уплетами – придивлялися до молодця на конi i впiзнавали: був це наречений Зореслави спiвець Митуса iз фортечноi залоги Тустанського замку, який по недiлях сходив у Пiдгороддя й дiвчат пiдгородецьких чарував спiвом, а вибрав одну та й у похiд з князем подався, пообiцявши вернутись, як живий буде, на русальну недiлю; повернувся спiвець, а замок дивиться на Пiдгороддя високими вежами й чорними бiйницями, там перегукуеться залога – чи ж то Митусу впiзнали побратими й кличуть, щоб про похiд славний iм заспiвав на Трiйцю; не чуе Митуса – немае серед красунь його Зореслави – леле, та то ж таки ii голiвка в рутв’яному вiнку визирае з зеленого жита; заспiвали пiдгородецькi дiвчата жалiсливу пiсню для молодця Митуси, – та чого ж ви накликаете Морану на мене, як я ще Зореслави не побачив?
Ой пущу стрiлу по всему селу,
Ох i я в лелю, по всему селу.
Ой пiшла стрiла по кiнець села, Та убила стрiла бiлого молодця,
А нiхто к тiлу не приступиться,
Ох i я в лелю, не приступиться…
А тодi заспiвала русалка з жита, i впiзнав Митуса голос Зореслави:
Горе мое, горе, нещасная доле,
Поорала дiвчинонька мислоньками поле.
Ой летiла птиця, розпустивши крильця,
Ох нема i не буде мого чорнобривця.





