Мальви. Орда (збірник)

Догадалася, що це Мангуш, – воно було iнакшим вiд татарських. Забiлiло стiнами з-помiж садiв, заскрипiло колодязними журавлями – всмiхнулося вiдслоненим обличчям, i Марiя зiрвала яшмака. Стояла i милувалася шматочком Украiни, що якось забрiв у Кримськi гори. Правда, по дорозi вiн прибрався трохи по-чужинецьки: приплюснутi дахи замiсть високих солом’яних стрiх, мечеть пiд горою, кам’янистий грунт замiсть пухкого чорнозему, пiщанi гори замiсть степу, та все-таки повiяло знайомим рiдним вiтром iз чужоi долини, i перехрестилася Марiя.

Зiйшла до села. Над бурхливим потiчком, що плив низом, вона побачила гурт чоловiкiв. Вони сидiли на каменях, курили люльки, розмовляли. Згадала, що нинi недiля, забула про неi, святкуючи з татарами п’ятницi. Пiдiйшла, привiталася. Чоловiки привiтно, проте байдуже дивилися на зайшлих. Видно, новi люди в цьому селi з’являлися часто. Заговорила до них украiнською, вони зрозумiли ii, та вiдповiли чомусь татарською.

– Де можна жити? Небо над головою, а земля пiд ногами.

Он бiлiють бодрацькi каменоломнi. Камiнь iз Бодраку можна брати всiм. Є з чого побудувати хатину. А захочеш, сама рiзатимеш камiнь на продаж бахчисарайським татарам. Платять добре.

З гурту вийшов кульгавий чоловiк з острiшкуватими бровами i рудими прокуреними вусами, вiн заговорив тiею рiдною спiвучою мовою, якоi давним-давно не чула:

– Ходiть зi мною, земляки безталаннii. Притулю вас, поки обзаведетесь. Я каменяр Стратон. Може, й до мене пристанеш у помiчницi.

Аби шия, а хомут знайдеться. Не журися, жiнко: перетреться, перемнеться та й минеться…

Вiд щастя схлипнула Марiя. Усi непевностi i страхи, якi мусила переносити мовчки, бо нi з ким було подiлитися, лишилися позаду. Вона нарештi вiльна! І не знайде ii тут нi люта хазяйка, що нахвалялася продати Мальву на кафському базарi, анi пiдступний Мурах-баба.

А в серцi затеплилася надiя: завтра ж вийде до Стратона на роботу, надриватиметься, день i нiч працюватиме, а заробить грошей i купить грамоту.

Чудодiйне ханське письмо, що виведе ii на яснi зорi, на тихi води, у край веселий.

Роздiл восьмий

Розважнiсть, мудрiсть, справедливий лад

Нехай завжди панують там, де влада,

Бо царство, де невiглас управля,

Господнiм добрим намiрам завада.

    Саадi

Затихли вулицi, вiдбенкетував Стамбул. Розколоте на три частини Босфором i Золотим Рогом мiсто прiло пiд сонцем, життя в ньому поверталося до свого буденного ритму.