Мальви. Орда (збірник)

Як можна знайти голку в сiнi, як можна розшукати свою загублену дитину серед цього ворожого каламутного безмежжя? Але хто вiн, хто вiн?»

І згадала, а вiд цього легше стало: це ж до тих святих, що стережуть Матiр Божу на скелi Успенського собору, подiбний ханський воiн…

Треба було поспiшати, щоб до вечора дiстатися хоч би до пiднiжжя гiр. Там, у лiсi, можна буде зробити з гiлля колибу – все-таки не пiд голим небом. Марiя роздивлялася по узгiр’i, чим би поповнити запас iжi, бо хтозна-коли знайдуться люди, що приймуть iх.

А як не приймуть? Вертатися назад до висохлого Узенчика i зустрiти голодну зиму з порожнiми руками?

У видолинi побачила кiлька дерев мушмули, на них плоди достигають весною, обшукала, знайшла кiлька жовтуватих мушмулин, i за це слава Богу.

Мальва була бадьорою, з втiхою дивилася на неi Марiя – загартовувалося дитя, нiби тут i вродилося. Засмагла й витривала, як оте татарча, що в солi купане.

Стежка заводила все глибше в гори. Густiшала бучина, малиновi кущики юдиного дерева чiплялися шапками за схили, з ущелин повiяло мрячною прохолодою.

Господи, там десь хмари бовдуряться i, либонь, дощi падають! Унизу без угаву трiщали цикади, немов намагалися сухим свистячим цикотiнням пiдгнiтити спеку, щоб задихнулися вiд неi i верховини. Та не було iй доступу в гори. Жарiнь тут м’якла, пiд ноги слухняно лягав вологий мох, крухтiла соковита трава. Вдалинi курився туманами Бабуган, чорнi хмари сповзали з Чагирдагу вниз.

Ставало вiдраднiше.

Втоптана людьми i худобою стежка провадила до якогось житла – люди знайдуться. Згадалися слова татарина, що рiк тому прийняв iх до себе в кантару: «Нам треба кумису, бузи, каймаку, а не кровi…» То ж правда. А хiба цi, що пiшли нинi на Азов, народилися упирями?..

Сини моi… Де ж ви, сини моi?..

Та й блиснула блискавка, i зайнялося небо… Засвистiли стрiли, загавкали мушкети – йде невiльниця Марiя, йде украiнська доля чужими дорогами.

Лле живодайний дощ, i купаеться пiд ним Мальва, бiжить попереду, хлюпаеться в теплих потоках, набираеться сили.

– Мальво!

– Мальво!

Тiльки луна материнська, тiльки луна…

Роздiл десятий

…i коли чуете спiв пiвнiв, просiть милостi в Аллаха, бо пiвнi спiвають тодi, коли бачать Бога.

    З хадiсiв

До весiлля залишився один мiсяць. І звiдки воно взялося, оте весiлля, Мальва не може второпати. Та ж вона ще мала, та й Ахмет нiчого не говорив iй про шлюб.