На нашем сайте вы можете читать онлайн «Орда». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Орда

Автор
Дата выхода
12 июля 2021
Краткое содержание книги Орда, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Орда. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії.
«Орда» (1992) Романа Іваничука – це книга-сповідь, книга-одкровення, книга-пошук. Чернець Єпіфаній переживає важку особисту психологічну драму: він став німим свідком знищення царем Петром І славної козацької столиці – Батурина. На його очах живцем спалювали людей, катували дітей, знищували храм… а він навіть не кинувся нікого рятувати, заклякнувши на місці поряд зі зрадниками та ворогами. Бажання розкаяння та спокути цього гріха супроводжує Єпіфанія протягом усього його життя.
Зображаючи історичні постаті мазепинської доби в історії України, Роман Іваничук глибоко розкриває причини занепаду національної самосвідомості українців, які перегукуються з історією сучасної України.
Орда читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Орда без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вiд королiвського намету до церкви потяглася похоронна процесiя: попереду повоза з труною, запряженою четвiркою коней, нiс Войнаровський на руках гетьманську шаблю, а Орлик – печать на подушечцi; позаду повоза йшов вiддiл козакiв з рушницями на раменi, за козаками ступав з непокритою головою шведський король Карло XII, а Єпiфанiй стояв збоку, промоклий до нитки, i лише одне верзлося йому в головi, що ось так – у негоду, а може, й верем’яноi днини – сотнi рокiв тому ховали на цiй самiй землi римського вигнанця Овiдiя, поезiею якого так милувався украiнський вигнанець Мазепа, i все те – колишне й нинiшне – уже сховалося за горою, дiла тут похованих – теж уже iсторiя, а живi – Пилип Орлик, Андрiй Войнаровський, Карло XII i вiн, Єпiфанiй, – залишаться в незвiстях тут, на чужинi, а в Украiнi вмре по них пам’ять, i нащадки пiдуть без них у свое майбутне з тiею ж книжкою Овiдiя i дивуватимуться з великоi прогалини марно витраченого людського часу, а може, й тiеi прогалини не помiтять.
Пiсля похорону пiшов Єпiфанiй навмання чужою молдовською землею i, коли натрапляв на чернечу обитель, – зупинявся там на час, а що нiхто нi про що його не розпитував, то був нiмий i покидав без жалю людей, в яких не знаходив спiвчуття i якi не пробували розпитуванням повернути йому мертво забуте минуле. Вiн покинув чернечi скити в Агатонi, Барбу, Кирну, Далеуцi, i аж у Нямецькому монастирi старий iгумен Нiколае покликав його до себе i запитав:
– Мазепинець?
Єпiфанiй ствердно кивнув головою.
– З якого города?
– Не знаю…
– З Киева, Полтави, Чернiгова?
– Нi…
– З Батурина?
Довго думав Єпiфанiй, блудив очима, спалахи страху й божевiлля пробивалися червiнню з очей, i зрозумiв мудрий iгумен, що нещасливець не знiс батуринського жаху, i розум його скаламутився – меншиковська рiзня вiдiбрала йому пам’ять.
Багато описав страшних картин iгумен Нiколае, та нiщо не зрушило пiтьми мозку Єпiфанiя, подiбне вiн бачив i в Глуховi i залишився спокiйний: гинуть люди – на те вiйна; нi, вiн нiчого пригадати не може.








