Мальви

Люди вдивлялися в бiк султанського палацу, що таiв тепер у собi таемницю влади.

Перед полуднем Ібрагiм, одягнений у султанську одежу, в’iжджав у супроводi анатолiйського i румелiйського кадiаскерiв до Бiюк-сарая. Попереду на буланому огирi гордо скакав ага яничарiв Hyp Алi.

Три днi у Малому палацi на Петронi[63 - Петронi – квартал Стамбула.], де навчаються вiйськовоi справи молодi яничари, готували нового султана до вступу на престол. Займався з Ібрагiмом шейхульiслам, навчав його ритуалу коронування, радив, як вiн мае поводитися у першi днi султанування.

Ібрагiм, наче новонароджений, не знав нiчого – нi життя султанiв, нi звичайних людей. Ще шестирiчним хлопчиком його вiдлучили вiд матерi i завезли до Бурси, де вiн, заледве ставши пiдлiтком, пiзнав розкiш розпусти i пияцтва. Султанич блазнював по кафеджiях, на вулицях i в циганських притонах, поки Амурат замкнув його до в’язницi, щоб не плюгавив султанського роду.

Дивна доля спадкоемцiв престолу. Вона не мае середини, а тiльки небо або пекло – золотий трон або ж смердюча тюрма.

Регель знав, навiщо готуеться ця вистава з Ібрагiмом – треба рятувати династiю. В душi ж вiн противився: як можна оперiзувати напiвiдiота мечем Османа? Адже всi, навiть валiде, називали його юродивим.

Шейхульiслам довго придивлявся до мiзерного Ібрагiма – вiн нагадував пагiнець проса, що вирiс у пiдвалi. Блiда, аж прозора шкiра на обличчi, боязко стиснутi губи, але очi – нi, очi не божевiльнi – якiсь наiвнi, хлоп’ячi, i слухае вiн порад верховного душпастиря, як слухняний учень у медресе.

Йому все цiкаво, дивно, певне, незвично слухати навiть людський голос, якого стiльки рокiв не чув. Вiн добре запам’ятовуе, що мае сказати, коли його опережуть мечем, доволi швидко вивчив напам’ять промову до яничарiв.

– Ти мусиш бути обережний з яничарами i поки що повинен слухатися великого вiзира Аззема-пашу, який знае всi подробицi й таемницi державного життя…

– Так, ефендi…

«Його можна зарiвно вивчити i на ремiсника, i на iмама, – подумав Регель, коли пiдготовка вистави коронування нового султана була закiнчена.

– Вiн ще дитина. Але дозрiватиме в тронному залi. Що з нього виросте?»

…Ібрагiм цупко тримався за поводи, сидячи на буйному перському конi, нагнувся вперед, щоб не схитнутися i не впасти, рiдка бiлява борiдка стирчала, нiби приклеена, султанська чалма, втрое бiльша вiд маленькоi голови, згинала тонку шию.