Смерть Юди

І тому плебеi хочуть вивiльнитися вiд неi, щоб не мати мiж собою кращого, бо з кращим тяжко жити поруч – за ним треба йти вчитися, удосконалюватись, повертати собi людське обличчя цiною працi i пожертв, зрештою – воювати, коли вiн накаже, а юрбi вигiднiше скнiти в лiнивому й ситому рабствi… В очах Ісуса – нiмий докiр людям i Боговi. Вiн знае про свое безсмертя, але що з того, коли й воскресiння не може дати користi цим людям, бо вони не схочуть збагнути таемницю його месiянства. Христос свiдомий того, що його виймуть нетлiнного з гробу, але ж не буде вiн потрiбен цьому людовi, який не бажае нi духовного прозрiння, нi матерiяльноi волi.

Й аж тепер Тома остаточно збагнув, чому цей самий народ, який щойно вигукував «осанна!», враз заволав «розiпни!» Бо прийшов Месiя запiзно – аж тодi, коли люд у неволi ослiп, а мозок його розрiдився, мов повiтря в пустелi, тож неспроможний вже зрозумiти двоединостi Спасителя в небесному й земному виявi: земного вождя не помiтив, а духовного розiп’яв, залишивши для себе ниций обов’язок беззастережноi покори кесаревi й право на марне сподiвання порятунку вiд Варавви… А ображений i розчарований у своему народi Ісус вознiсся в небеса, залишивши на землi розбурхане, та не розбуджене, зментрожене, та не прозрiле стадо рабiв, для яких богом став кесар, а месiею – бандит.

І печалувався Тома, йдучи пустелею по воду до ерихонського джерела, що нiхто не пам’ятатиме гебрейському народовi тiеi хвилини духовного прозрiння, коли вiн воздавав хвалу Месii, а водно нагадуватимуть про вбивство, i якраз тi народи будуть найбiльш озлобленi на Ізраiль, яким гебреi, супроти своеi волi, подарували нову релiгiю, започаткувавши нею в життi людства духовну еру.

То чи добре я зробив, що всупереч волi Господнiй – бо ж не зiйшов на мене в П’ятдесятницю Дух Святий – понiс ту релiгiю молодому народовi над Бористеном?

Й було нове видiння Томi серед небесного хаосу: з пiвночi, немов розкiшна багатовiтрильна трiера, тихо пливла у пiднебессi, розганяючи гарячу бурхать всесвiтнього неладу, оаза зеленоi орiянськоi землi: вона легко опустилася на пустелю, всю накривши, i Тома опинився в ii центрi серед тирсового моря, а над ним схилилася русява богиня Лада.