Злодії та Апостоли

«Господи, а я вже думав, що не наздожену вас! – почула Оленка позаду себе чоловiчий голос, стрепенулася, оглянулась й побачила свого попутника з автобуса: задиханий, вiн уже стояв поруч з нею й договорював: – Ви, як та лань: з верха на верх, а з бору в бiр…»

«А ви теж на купальськi забави чимчикуете? – спокiйно спитала Оленка, наче iхня розмова, розпочата в автобусi, не переривалася. – Я ж подумала – молодий учитель добираеться до Буркута з призначенням…»

«Ви, напевно, вчителька й думаете, що весь свiт сповнений людьми вашоi професii», – всмiхнувся хлопець.

«Нi, я журналiстка, практикую в Жаб’i: оце й виiхала за матерiалом для газети… А ви хто?»

«Фольклорист… Ну, ще, так би мовити, не зовсiм, щойно – аспiрант кафедри фольклористики у Львiвському унiверситетi. І теж пошукувач матерiалу – для дисертацii».

«Дивно, що в унiверситетi ми нiколи не зустрiчалися… То що – разом збиратимемо: я – для газети, ви – для науковоi працi?».

«А якби ми та й скооперувалися – ото б вийшло досконале дослiдження!»

«Разом добре тiльки кашу iсти», – засмiялася Оленка.

Вони рушили далi плаем, iшли поруч, вряди-годи торкаючись одне одного лiктями й, нiяковiючи вiд цих дотикiв, миттю розступалися.

«…А людина – що iнша, то й iнший свiт, – договорювала Оленка. – Хто практик, хто романтик…»

«Ми ж обое, видно, романтики, якщо вибралися в таку подорож».

«То правда, але тiльки на визначений час – на одну мить купальського вечора».

«Цiеi митi може бути достатньо, щоб пiзнати одне одного».

«Ви так думаете? А я гадаю, для цього потрiбен цiлий вiк».

«Що ми знаемо про цiлий вiк!.. – проказав сам до себе хлопець. – Однак нам варто познайомитись, – спохопився вiн. – Я Данило з Явiрника».

«Тож ми сусiди! – втiшилася дiвчина. – Я – Оленка iз Зеленоi».

«Дивнi дiла Твоi, Господи! – розвiв руками Данило. – Народилися в сусiднiх селах, вчимося в одному унiверситетi, а познайомилися на Рокитi!»

Пiп Іван нарештi зупинився й почав наближатися до мандрiвникiв. Утоптаний людьми й худобою плай уперся в пiднiжжя гори й, не маючи сил ii здолати, круто звернув убiк i зник у заросляку.