Журавлиний крик

Гей, та чого ти такий обiдраний?»

«А куди ви iдете, панове молодцi?»

«Де Луг-батько i Сiч-мати!»

«Вiзьмiть мене iз собою…»

«Нехай тебе заднi вiзьмуть».

А останнiм iхав сотник, i пастушок таки побiг за ним – i череду, i матiр покинув, – сотник узяв його в сiдло, мов бранця.

«Хочеш бути джурою в мене?»

Бiгли роки, бiгли конi, метушилися люди на великiй землi, кожен хотiв узяти ii багато, а дiставалося рiвно стiльки, скiльки мiг собою закрити; рiс молодий джура, мудрiв киiвський спудей, мужнiв козак, владностi набирався старшина козацький, приймав булаву полководець… І раптом хтось ударив його пiд колiна й наказав знову джурою бути, i всiляко було джурi – як козаковi Панасовi Тринитцi в кошового отамана.

Обвiшаний здобитами, умудрений хитрощами, впертий i настирливий джура…

Завихорив вiтер, скрутив у джгута снiгову завiю й ляснув старого царського джуру боляче по обличчi, схарапудився кiнь i пiшов клусом, а хтось iззаду – патлатий нечоса в бiлих рукавичках – кричав навздогiн:

– В каре! В каре! В каре!

Наступного дня пiсля страти Пугачева Павло Любимський зайшов до аристократичноi остерii у Китай-городi.

Замовив вина i, зрiдка пiдносячи кухля до вуст, неспокiйно поглядав у вiкно. Коло зiмкнулося, залишився один вихiд. Сюди повинен зайти француз – юрист Шарль. Учора зустрiвся з парижанином перед Кам'яним мостом. «Спробуемо, – сказав Шарль, – коли е така потреба. Пашпорта можна виробити в посольськiй мiсii».

Парадокс: колись вирушав iз Францii шукати свою батькiвщину i, знайшовши ii, до тiеi ж Францii утiкати мусить. Але тiльки на цю краiну надiя. Вона бубнявiе революцiйною мислю, як брость у березолi.

Певно, не треба було вчора заходити до Новикова. Шпик, безперечно, стежить за Любимським… Але кажуть, на одному мiсцi нiколи не повторюеться одне й те ж. Тут, у цiй остерii, його колись уже арештовували. Отже, цим разом усе повинно обiйтися добре. Аби тiльки Шарль скорiше прийшов.

Зараз кожна мить на вагу волi.

Крiзь вiкно видно на тому боцi вулицi низький кам'яний будинок. Там живе iсторик Гедгард-Фрiдрiх Мiллер, автор багатьох праць з iсторii Московii, Сибiрського царства, а також козацтва. Тепер вiн пише президентовi Іноземноi колегii Микитi Івановичу Панiну «Роздуми про запорiжцiв». Новиков вважае цю працю прокурорським актом. Невже так скоро – вiдразу пiсля турецькоi кампанii – уряд посягне… Але може бути.