Леонід Биков

На сценi та на екранi розкривав рiзнi iпостасi свого «Я»…

І чи не тому був усюди «своiм»:

• у Краматорську, де провiв дитинство i пiдлiтковi роки;

• у Барнаулi, де перебував iз батьками пiд час евакуацii, вважаючи мiстян своiми земляками;

• у Харковi, де так успiшно розгорталася його театральна кар’ера;

• у Ленiнградi, де розпочиналася його кiноакторська творчiсть i вiдбувся режисерський дебют у кiно;

• у Киевi, де його кiноакторська i кiнорежисерська творчiсть сягнула свого апогею…

Вiн мав друзiв на все життя:

Вiктор Щедронов (1926–1943).

Вони ще у дитинствi поклялися злетiти в небо. Вiктор став вiйськовим льотчиком i загинув наприкiнцi вiйни. Образ Вiктора супроводжував Леонiда все життя. Леонiд злетiв у небо командиром ескадрильi Титаренком у своему кiнофiльмi «В бiй iдуть самi “старики”». І на екранi зустрiвся зi своiм другом дитинства – Щедроновим, який матерiалiзувався пiд прiзвиськом «Смуглянка». У кiнокадрах зi «Смуглянкою» Биков використовував реальнi фотографii свого друга.

Микола Аляб’ев – хлопчик, iз яким вiн потоваришував пiд час евакуацii в Барнаулi, коли його сiм’я мешкала на квартирi у його батькiв, i якого вiн зробив одним iз персонажiв у фiльмi «В бiй iдуть самi “старики”» пiд прiзвищем Аляб’ев.

Василь Шукшин (1929–1974), письменник, кiнорежисер, iз яким Леонiд Биков зустрiвся тiльки одного разу, вiдчувши спорiдненiсть душ. Вони мрiяли про спiвробiтництво i вже домовлялися про це… І тiльки раптова смерть Шукшина стала цьому на завадi.

Хоча нi, вони зустрiлися на небесах – астероiд Леонiда Бикова з астероiдом Василя Шукшина.

Микола Мащенко (1929–2013), украiнський кiнорежисер, iз яким Леонiд навчавсь у театральному iнститутi, мешкав в однiй кiмнатi гуртожитку, якому вiн сповiдував своi заповiтнi творчi задуми, який схиляв його – i схилив-таки – до роботи в Украiнi.

Олексiй Смирнов (1920–1979), улюблений кiноактор, «клоун iз розбитим серцем» – так писали про того, якого вiн називав «Макаричем», якого вiн залучав до участi у своiх фiльмах усупереч заборонам начальства, що вважало зовнiшнiсть актора некiнематографiчною.

Напрочуд злагоджено вони працювали на кiнозйомках: знiмали своi дiалоги без репетицiй i без дублiв, iмпровiзували та влучали в точку…

За два тижнi до смертi Леонiд Биков поiхав у Ленiнград, щоб провiдати у лiкарнi Олексiя Смирнова. Нiби передчував, що бiльше вони не побачаться.