Остап Вишня

Що вiн розумiв пiд своiми помилками? Службу на благо Украiнськоi Народноi Республiки? Служiння в iм’я процвiтання СРСР? Так одразу й не даси врозумливоi вiдповiдi…

І пiшов я тодi до Петлюри,

Бо у мене штанiв не було…

Скiльки нас отаких попiд муром

Вiд червоноi кулi лягло… —

пояснював Володимир Сосюра свою участь у нацiонально-визвольних змаганнях в якостi воiна елiтного пiдроздiлу особистоi охорони Петлюри.

А майбутнiй кiнорежисер Олександр Довженко завзято воював у 3-му Гайдамацькому полку армii УНР.

Ба нi, одного разу Павло Губенко проговорився, але промовисто: «Як ударила революцiя – завертiвся, будував Украiну. Де говорять – там i я. Державний муж, одне слово». Нiчого собi проговорився: на державнiй службi в УНР… Бiгав з Центральноi Ради до унiверситету, а з унiверситету – у Центральну Раду. Тодi – до святоi Софii, а з святоi Софii – до «Просвiти».

З «Просвiти» – на мiтинг, з мiтингу – на збори, зi зборiв – у Центральну Раду…»

Гримаса гримасою, але це серйозно, тричi в одному реченнi згадуе Центральну Раду.

Незаперечно одне: де б вiн не опинявся i як би не складалося життя, продовжував робити добро людям. Добро завжди конкретне. Воно дiе не на рiвнi гасел i закликiв, а у конкретних справах. Ще працюючи у хiрургiчному вiддiленнi залiзничноi лiкарнi, вiн врятував життя шiстнадцятирiчному хлопцю, якого привезли до лiкарнi з глибокими ранами на шиi, сильною кровотечею, а хiрурга не було на мiсцi.

Як згадував товариш Павла Губенка по роботi у залiзничнiй лiкарнi, в майбутньому видатний украiнський хiрург Михайло Коломийченко: «Уперше тодi веселий жартiвник, гострий на слово Павло Губенко постав передi мною зовсiм iншим: серйозним i вдумливим, цiлеспрямованим i наполегливим. Та головною якiстю, яку я в ньому вiдкрив, була його глибока людянiсть, його велика любов до того, хто страждав».

А потiм не раз фельдшер рятував життя воякам петлюрiвського вiйська, в’язням сталiнського концтабору. І – навiть своему радянському конвоiру, який супроводжував його до мiсця розстрiлу…

* * *

Вiд 22 сiчня 1918 року починае дiяти Рада Народних Мiнiстрiв УНР. Тим часом Павло Губенко швидко просуваеться по службi – стае начальником санiтарного управлiння Мiнiстерства залiзниць УНР.