Володимир Сосюра

«Текст (фрагменти поеми «Мазепа». – С. Г.), як пише О. Микитенко, – займае 43 сторiнки, всього на них мiститься 491 рядок поеми, а також понад 60 закреслених автором. Це, без сумнiву, первiсний авторський текст твору. На таку думку наводить i те, що окремi рядки (близько 30) в публiкацii журналу «Життя й Революцiя» постають iнакше, нiж у рукопису, i те, що деяких фрагментiв, якi е в журнальному текстi, в зошитi немае».

О. Микитенко вперше опублiкував за автографом 111 рядкiв окремоi частини поеми «Мазепа» з пiдзаголовком «Провал».

Стосовно iсторii тексту твору цей фрагмент мае дуже важливе значення, оскiльки з 1920-х рр. нiяких автографiв цiеi поеми досi не виявлено.

Із раннього варiанта поеми зберiгся лише ii «ембрiон» – початок iз чотирьох роздiлiв, який В. Сосюра внiс до редакцii, завершеноi в 1959–1960 рр. Усi наявнi в архiвi поета тексти поеми – це переважно машинописи з авторськими правками i вставками. У бiльшостi авторизованих примiрникiв тексту зафiксовано мiсце й дату написання твору: «Святi Гори – Харкiв (лiто 1928 – лiто 1930).

Киiв (осiнь – зима 1959, зима – весна 1960 р.)» (ЦДАМЛМУ, ф. 44, оп. 2, № 6, арк. 136). Можливо, автор згодом помилково зазначив, що й далi працював над поемою навiть у 1929–1930 рр., оскiльки в його архiвi не збереглося жодних слiдiв цiеi роботи.

Остання редакцiя поеми мае авторську присвяту дружинi М. Г. Сосюрi, синовi та онукам:

Марii – дум блакитнi висi,

моi дерзання золотi…

Й Володi, Льодi та Орисi

що нас продовжують в життi.

    ЦДАМЛМУ, ф. 44, оп. 2, № 1, арк. 2.

Не всi авторськi спроби подати в поемi «Мазепа» об’ективну картину реалiй початку XVIII ст. з позицiй сьогодення можна вважати вдалими, цьому завадили, ймовiрно, умови тоталiтарноi держави i багатолiтня перерва мiж написанням окремих частин твору. Але щирiсть, вiдвертiсть i громадянська мужнiсть у розмовi з читачем про найскладнiшi перiоди iсторii Украiни – це головнi ознаки твору.

Поема В. Сосюри «Мазепа» ще до повноi публiкацii поширювалася серед читачiв як за авторськими примiрниками, так i в списках. Зокрема, в одному з таких примiрникiв, що згадуеться у статтi В. Яременка «Малий штрих до великоi проблеми, або Материк його душi», е присвята письменниковi В. Минку:

Дарую Вам свого «Мазепу»,

Що впав офiрою Москви.

Бо лицарiв чубатих степу

Менi нагадуете Ви.

    «Киiв», 1990, № 8, с. 67.

В.