Володимир

Горять смолоскипи, iхнi вiдблиски розiрваними разками намиста вiдбиваються на пiнi прибою, iржуть сполошенi темрявою й вогнями конi.

У священнiй дiбровi, в храмi, колони якого пiдпирае викладений залiзом дах, уже все готове для тiнгу[59 - Тiнг – урочистi збори.] й священноi жертви. Служницi накрили килимами й поставили в храмi лави перед високим дубовим троном конунга, на яких сяде старшина; за скелями здiймаеться до неба високе полум’я вогнища, воно освiтлюе великi, зробленi з каменю й дерева постатi богiв Одина, Тора, Глера, Нiорда.

На широкiй площинi перед iдолами в обкладеному каменем колi стоять блискучi мiдянi чашi, лежать кропила з щетини, ходять дротти[60 - Дротти – жерцi.], ще далi в темрявi у загородi поблискують великими очима й тупотять конi й корови, роздратовано хрюкають кабани.

Усi запрошенi прийшли на тiнг, лунають протяжнi звуки бил, ярли й лагмани займають своi мiсця на лавах, слуги стоять навкруг.

Олаф Скетконунг сидить на тронi, вiн слухае, як поволi стихае людський шум, – чути тiльки, як недалеко внизу шумить море, над небосхилом мiж колон видно великi червонуватi зорi.

– Ярли й лагмани! – починае Олаф Скетконунг. – Я велiв нинi скликати тiнг, щоб радитись з вами. До нас з Гардарику прибув князь гольмгардський[61 - Гольмгардський – князь з краiни городiв руських.] Вольдемар, вiн просить дати допомогу, щоб пiти пiвнiчними рiками на полудень до Киiвграда, покарати брата, що вбив князя Олега, хоче одбити трон батька.

Чи дамо ми цю допомогу?

– Скiльки треба воiв? – пiдводиться з лави ярл Фулнер.

– Двi тисячi.

– А яку князь Вольдемар дасть нагороду? – лунають звiдусiль голоси.

Починаеться торг, який невдовзi закiнчуеться успiшно. Тодi старший гiрдман наливае й подае з низьким поклоном спочатку конунгу, а потiм князю Володимиру два роги з медом. Це – не звичайнi роги, з яких п’ють усi, а братафули[62 - Братафули – священнi, клятвеннi чашi.], гiрдман, щоб очистити мед у них вiд земноi лжi й чвар, подае iх конунгу й князевi через розкладене на землi багаття – вогонь очищае все, вiн зробить чистим i мед у рогах.

Конунг Свiонii i князь Володимир випивають до дна своi роги. Тим часом дротти вже вбили дев’ять тварин чоловiчоi статi, як це велiв закон, кров iх зiбрали в мiдяну чашу i тепер глаутейнами[63 - Глаутейн – кропило.] кропили воiв, а служки подавали iм смаженину.

Пiзня нiч.