Володимир

В Упсалi, в горах на березi – скрiзь тихо, тiльки море розходилось, неспокiйнi хвилi б’ють i б’ють у скелi, як жорна, перевертають камiння, стогнуть, ревуть.

У кутку великоi свiтлицi Олафа Скетконунга пiд балдахiном з темного оксамиту слуги вже приготували пухову постiль, заслали ii чистими простирадлами, свiтло-синьою, золотом перетканою ковдрою.

Проте конунг не спить. Вiн стоiть бiля розчиненого вiкна, дивиться на грати, що перетинають зоряне небо, слухае шум роздратованого моря, жадiбно ловить свiже повiтря.

За конунгом пильно стежить ярл Фулнер, його немарно назвали цим iм’ям [64 - Фулнер – гидкий, одворотний (швед.

).]– праве око ярла прикривае чорна пов’язка, нiс нагадуе дзьоб коршака, на верхнiй щелепi в нього гострi зуби – справжнi iкла кабана, у ярла великi, схожi на гриби вуха.

Про що думае Олаф Скетконунг? О, зустрiч з конунгом Гольмгарда, промови на тiнзi, священна жертва й простягнутий над вогнем келих з вином – все це викликало в ньому цiлу зливу думок.

Конунг думае про Свiонiю, Норвегiю, Данiю – три землi, що обiймають усю пiвнiч за Варязьким морем.

Це – чудовi землi, сам Олаф Скетконунг дуже любить моря i гори, ущелини й затоки, лiси…

Близькi, рiднi конунгу Олафу й сусiднi землi – Данська, Норвезька, конунг Данii евен Твескегг i конунг Норвегii Ерiк – близькi родичi Олафа Скетконунга, Ерiк i зараз сватае його дочку Астриду.

Здавалося б, жити в мирi й любовi цим пiвнiчним землям, великi в них одали[65 - Одали – земельнi володiння.], е лiси й рiки, в морях повно морського звiра.

Проте не сидять на рiдних землях свiони, норвежцi, датчани. Як i давнi iх предки, мрiють вони про далекi походи, наскоки на чужi городи й землi, про золото й срiбло, яке можна звiдти привезти з собою. І вже вони виборознили всi моря й океани, варягiв бояться Париж i Рим, конунг Канут багато лiт заливае кров’ю Англiю, король Едгар за десятки тисяч фунтiв купував у нього щороку мир, з великого розпачу навiть помер, але син його Етельред однаково платить денегельд[66 - Денегельд – дань (датськ. ).] Кануту.

А в цей же час кораблi варягiв iдуть далi й далi, досягли пiвденних морiв, уже в iхнiх руках Карiатi, Росано, Герачi, Орiя, Козенца, Торенто, Брундузiум, перед ними тремтить Сицилiя, Калабрiя, Апулiя, вони завоювали Ломбардiю, Канiто, Салерно, Неаполь, Амальфу, Беновенто…

У той час коли конунги Данii, Норвегii переможно проходили моря й океани на заходi й далекому пiвднi, конунги Свiонii думали про землi на схiд вiд Варязького моря – про Русь.