Святополк ІІ Ізяславович

Назву Десятинноi церква отримала тому, що князь Володимир видiляв спочатку на побудову, а згодом i на утримання храму десяту частину державних доходiв.

Весiльний обряд у церквi пройшов напрочуд швидко. Перед цим Ілiарта прийняла християнство, так i не зрозумiвши, для чого це. Єдине, що ii турбувало, – куди подiвся шаман i його служники. На всi запитання половчанки вiдповiдали, що iх нiхто не бачив. Князь Святополк вiдмовчувався.

«Наче у воду канули, – говорили люди, i вже стиха: – Днiпро поряд».

Пiсля церковноi церемонii Великий князь Святополк та його нова жона Ілiарта пройшли у супроводi почту рiдних та близьких гостей урочистою ходою до Княжого палацу, що мiстився поряд iз Димитровим монастирем.

Люду зiбралося багато. Обличчя у всiх веселi, бо свято велике, а ще мир прийде. Про це говорили, вказуючи на хана Тугоркана та його челядникiв, якi йшли за молодими поруч iз княгинею Гертрудою, мачухою Киiвського князя.

Окремою групкою серед натовпу видiлялися черницi Андрiiвського монастиря зi своею настоятелькою Янкою.

Про що думала цiеi митi старша донька князя Всеволода, яка так i не пiзнала радощiв сiмейного життя, прирiкши себе пiсля смертi майбутнього чоловiка на довiчне чернецтво? Що вона згадувала? Цього нiхто не мiг повiдати – на ii аскетичному, вродливому обличчi панував спокiй. Лише одинока сльозина котилася щокою.

Пiдiйшовши до княжого двору, Святополк зупинився i звернувся до юрби:

– Дорогi кияни i люди, що прийшли до нас цього дня, я вдячний вам i наказую сьогоднi, i завтра, i позавтра святкувати, лиха одне одному не робити, почуватися у мирi, i мир прийде до наших домiвок, – князь вiдверто подивився на свого нового тестя Тугоркана.

– Слава! – пронеслося людом.

За обiдом гостi розмiстилися згiдно з чином. У центрi головного столу – князь Святополк та Ілiарта, поруч з молодим його син Мстислав, який був на весiллi дружбою у батька, далi мачуха Гертруда i дiти князя: Ярослав, Анна i зовсiм малi – чотирирiчна Збислава i ще менша Предслава.

Дружби в Ілiарти не було, i це мiсце посiдав ii батько Тугоркан, а далi ще двое людей половецького хана – старшини його роду.

Святополк наполягав, щоби i Мара була за головним столом, але вона навiдрiз вiдмовилася i примостилася за одним iз бокових столiв поруч iз Любомиром та княжими боярами.