Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка

У поштових каретах i верхи прибувають з усiх кiнцiв Францii аристократи, щоб придбати собi у цього першокласного шарлатана мiкстури й чарiвне зiлля. Придворнi дами й дiвчата блакитноi кровi, княгинi й баронеси влаштовують у себе в замках i мiських готелях лабораторii з алхiмii, i незабаром епiдемiя мiстичного божевiлля охоплюе й простий народ. Варто поширитися чутцi про декiлька випадкiв чудесного зцiлення бiля труни паризького архiдиякона на кладовищi Сен-Медар, як туди рiкою пливуть тисячi людей i впадають в дикi корчi.

Нiщо незвичайне не здаеться в той час занадто безглуздим, нiяке чудо досить дивним, i нiколи не було шахраям настiльки зручно, як у цю одночасно й помiрковану, й ласу до сенсацiй епоху, що кидаеться на будь-яку оказiю, що лоскоче нерви. Це пора, яка захоплюеться будь-якою дурницею, яка вiрить у своему скептицизмi в усяке диво. На цьому тлi лiкар, який володiе новим унiверсальним методом, заздалегiдь мiг вважати свою гру виграною. Але Месмер (i це слiд пiдкреслювати постiйно) аж нiяк не збираеться вiдбивати у якогось Калiостро або Сен-Жермена золотi копальнi людськоi дуростi. Дипломований лiкар, гордий своею теорiею, фанатик своеi iдеi, бiльше того, ii бранець, вiн хоче й бажае, насамперед, бути визнаним офiцiйною наукою. Вiн зневажае дуже цiнний i прибутковий ентузiазм догiдникiв моди: схвальний вiдгук одного академiка був би для нього важливiшим, нiж шум, пiднятий сотнею тисяч дурнiв. Але всесильнi професори аж нiяк не сiдають з ним разом за один лабораторний стiл. Берлiнська академiя вiдповiла на його доводи лаконiчно, що «це помилка», Вiденська медична рада офiцiйно визнала його брехуном; стае зрозумiлим його запекле бажання удостоiтися, нарештi, чесного вiдгуку. Вiдразу по прибуттi до Парижа у лютому 1778 року вiн прямуе до Леруа, президента Академii наук; через його посередництво Месмер наполегливо домагаеться, щоб усi члени Академii зробили йому честь i серйозним чином розглянули його метод в органiзованому ним на перших порах госпiталi в Кретейлi (поблизу вiд Парижа). Згiдно з iнструкцiею президент ставить цю пропозицiю на обговорення. Але Вiденський факультет, мабуть, забiг наперед (устиг зробити свою чорну справу), бо Академiя наук коротко й рiшуче заявляе про свою вiдмову вiд розгляду месмерiвських дослiдiв.

Не так легко, проте, вiдступаеться людина, яка, просякнута пристрасною упевненiстю в тому, що дае свiтовi щось дуже важливе й нове, домагаеться для своеi науковоi думки науковоi санкцii.