Три майстри. Бальзак, Дікенс, Достоєвський

Це той, хто просочуе своею сутнiстю всяку фiгуру, кожну подiю настiльки, що вони стають типовими не тiльки для нього, але й для нас. Романiст робить це з наполегливiстю, яка часто спонукае називати подii та людей пiсля прочитаного так, нiби йдеться про iндивiдiв iз дiйсного життя: бальзакiвська фiгура, дiкенсiвський образ, достоевський характер. Кожен з цих митцiв формуе закон i сприйняття життя через багатство власних форм настiльки едино, що створюе нову конфiгурацiю свiту.

І цей найпотаемнiший закон, це становлення персонажа в його прихованiй монолiтностi – головний дослiд у моiй книзi, неписаний пiдзаголовок якоi мiг би звучати як «Психологiя романiста».

Кожен iз трьох представникiв мае свою сферу: Бальзак – свiт суспiльства, Дiкенс – сiм’i, Достоевський – Всесвiту. Порiвняння цих складових демонструе iхню вiдмiннiсть, проте ще нiхто не брався за те, щоб дати оцiнку цiй рiзницi чи наголосити на нацiональних елементах митця, симпатизуючи iм або нi.

Кожен великий творець – це одиниця, яка зачиняе своi межi та вагомiсть у власнi вимiри. У глибинi твору наявна ж лише особлива вага, а не абсолютна, як у залiзнiй оболонцi справедливостi.

Передумовою до всiх трьох статей е знання творiв, оскiльки iхня цiль – стати сублiмацiею, конденсацiею, витягом, а не вступом. Вони можуть переконати тому, що подають особисте, яке сприймаеться як важливе, дiючи цiлiсно; найбiльше я шкодую про цю необхiдну нетотожнiсть у нарисi про Достоевського, нескiнченна мiра якого, як i межа Гете, нiколи не зможе бути охоплена найширшою формулою.

Цi великi особистостi – француз, англiець, росiянин – також хотiли б бути доданi до портрета характерного нiмецького письменника, епiчного творця свiту в тому пiднесеному сенсi, у якому я промовляю слово «романiст». Однак не знаходжу найвищого, особливого значення в сучасностi чи минувшинi. Можливо, мета цiеi книги й полягае в тому, щоб прикликати прийдешне й передати йому своi вiтання.

Зальцбург

1919 рiк

Бальзак

Бальзак народився в 1799 роцi в Туренi, провiнцii з достатком, безхмарнiй батькiвщинi Рабле. Червень 1799 року заслуговуе на повторну згадку. У цьому роцi Наполеон – свiт, уже занепокоений його дiяннями, називав чоловiка Бонапартом – повернувся з Єгипту напiвпереможцем, напiвбiженцем.