На нашем сайте вы можете читать онлайн «Цинкові хлопчики». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — История, Документальная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Цинкові хлопчики

Автор
Дата выхода
23 сентября 2020
Краткое содержание книги Цинкові хлопчики, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Цинкові хлопчики. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Светлана Алексиевич) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Книжка Світлани Алексієвич «Цинкові хлопчики» присвячена війні в Афганістані, коли десять років – з 1979-го і до 1989-го на чужій землі гинули наші радянські військові. Правда про ту війну ретельно приховувалася: держава через засоби масової інформації розвернула пропаганду необхідності та успішності «надання міжнародної фінансової допомоги дружньому народові Афганістану». В результаті Афганська війна для обивателя довгий час залишалася невідомою, зовні гладкою, а головне – майже безкровною. Газети публікували статті про успішні військові операції радянських військ в Афганістані, де майже не було жертв серед нашого контингенту, а втрати противника, навпаки, значно перевищувались… Але все частіше стали привозити додому в домовинах, оббитих цинковою бляхою, загиблих хлопців, які нещодавно закінчили школу… Заглядати всередину труни не дозволялося, похорон не афішувався, і рідним навіть не повідомляли справжню причину смерті їхніх дітей… А хто повертався живим – той не міг знайти себе у мирному житті. Цієї війни наче не було. Були лише скалічені та мертві хлопчики… І не тільки тілом, але й душею.
Цинкові хлопчики читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Цинкові хлопчики без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
На вiйнi я не прозрiв, я став прозрiвати пiсля. І все закрутилось у зворотний бiк…
Призвали мене вiсiмдесят першого. Вiйна тривала вже два роки, але на «гражданцi» про неi знали мало i говорили мало. У нашiй родинi вважали: якщо влада послала туди вiйська, отже, треба. Так мiркували мiй батько, сусiди. Не пам’ятаю, щоб у когось була iнша думка. Навiть жiнки не плакали, усе це було ще далеким i не страшним. Вiйна i не вiйна, якщо вiйна, то якась дивна, без убитих i полонених. Ще нiхто не бачив цинкових трун.
У вiтебськiй «учебцi» не було таемницею, що нас готують до Афганiстану. Дехто намагався «вiдкосити» за будь-яку цiну. Один зiзнався, що боiться, мовляв, нас там усiх перестрiляють. Я став його зневажати. Перед самим вiд’iздом iще один вiдмовився iхати: спочатку брехав – загубив комсомольського квитка, квиток знайшовся, вигадав – дiвчина в нього народжуе. Я вважав його ненормальним. Ми iхали робити революцiю! Так нам казали. І ми вiрили. Ввижалось попереду щось романтичне.
Куля наштовхуеться на людину, ти чуеш – його не забути, нi з чим не сплутати – характерний мокрий ляпас. Знайомий хлопець поруч падае долiлиць, у iдку, як попiл, пилюку. Ти перевертаеш його на спину: у зубах затиснута сигарета, яку щойно ти йому дав. Вона ще димить… Я не готовий був стрiляти в людину, я ще з мирного життя. З миру… Першого разу дiеш як увi снi: бiжиш, тягнеш, стрiляеш, але нiчого не запам’ятовуеш, пiсля бою не можеш розповiсти. Усе наче за склом… За стiною дощу… Наче страшний сон бачиш.





