На нашем сайте вы можете читать онлайн «У війни не жіноче обличчя». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
У війни не жіноче обличчя

Автор
Дата выхода
23 сентября 2020
Краткое содержание книги У війни не жіноче обличчя, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению У війни не жіноче обличчя. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Светлана Алексиевич) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Ця книга – про війну очима жінок, молодих дівчат, які були медсестрами, пралями, санінструкторами, саперами, снайперами, кулеметницями, кухарками і воювали нарівні з чоловіками. Вони відверто розповідають не тільки про те, як билися з ворогом, але й про те, про що не прийнято було говорити: як важко було їм серед чоловіків, як не вистачало жіночої форми і білизни, як не було окремо жіночих землянок і вбиралень, як після війни вони ховали свої медалі і соромилися військового минулого, бо зіткнулися з агресією з боку тилових жінок, які вважали, що вони пішли в чоловічий колектив на передову займатися розпустою і шукати собі чоловіків… І ще як жили в злиднях, але не зверталися за допомогою з інвалідності, тому що «контужену ніхто заміж не візьме», а їм всім хотілося заміж, а ще – великого кохання. Адже всі вони були передусім жінками, бо ж лише жінки, навіть вмираючи від ворожих куль, думають про те, щоб бути красивими, лише жінки на війні можуть виглядати, як чоловіки, і стріляти, як чоловіки, але всередині залишатися справжніми жінками…
У війни не жіноче обличчя читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу У війни не жіноче обличчя без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Пiзнiше вона менi пошепки зiзналася: «Усю нiч зi мною студiював том «Історii Великоi Вiтчизняноi вiйни». Боявся за мене. І зараз переживае, що не те згадаю. Не так, як треба».
Так було не раз i не в одному будинку.
Так, вони багато плачуть. Кричать. Як я пiду, ковтають серцевi таблетки. Викликають «швидку». Але все одно просять: «Ти приходь. Неодмiнно приходь. Ми так довго мовчали. Сорок рокiв мовчали…»
Розумiю, що плач i крик не можна обробляти, бо головним буде не плач i не крик, а обробляння. Замiсть життя залишиться лiтература.
Кiлька разiв я отримувала текст, який вiдсилала на вичитку, з припискою: «Про дрiбницi не треба… Пиши про нашу велику Перемогу…» А «дрiбницi» – саме вони для мене головнi – тепло i зрозумiлiсть життя: залишена гривка замiсть кiс, гарячi котли кашi й супу, що нiкому з’iсти – зi ста душ повернулося з бою семеро; або те, що не мали змоги ходити пiсля вiйни на базар i дивитися на червонi м’яснi ряди… Навiть на червоний ситець… «Ох, моя ти мила, вже сорок рокiв минуло, а в моему будинку ти не знайдеш нiчого червоного.
* * *
Прислухаюся до болю… Бiль як доказ життя, що минуло. Інших доказiв немае, iншим доказам я не вiрю.
Думаю про страждання як найвищу форму iнформацii, що мае прямий зв’язок iз таемницею. Із таiнством життя. Уся росiйська лiтература про це. Про страждання вона писала бiльше, нiж про кохання.
І менi про це розповiдають бiльше…
* * *
Якi вони – росiйськi чи радянськi? Нi, вони були радянськими – i росiяни, i бiлоруси, i украiнцi, i таджики…
Усе ж таки iснувала вона, радянська людина. Таких людей, я гадаю, нiколи у свiтi не буде, вони самi це вже розумiють.
Але я люблю iх. Захоплена ними. У них були Сталiн i ГУЛАГ, але й Перемога. І вони це знають.
Отримала нещодавно листа:
«Моя донька мене дуже любить, я для неi – героiня, якщо вона прочитае вашу книжку, у неi з’явиться сильне розчарування. Бруд, вошi, нескiнченна кров – усе правда. Я не заперечую.






