На нашем сайте вы можете читать онлайн «У війни не жіноче обличчя». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
У війни не жіноче обличчя
0 баллов
0 мнений
2 чтения
Автор
Дата выхода
23 сентября 2020
Краткое содержание книги У війни не жіноче обличчя, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению У війни не жіноче обличчя. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Светлана Алексиевич) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Ця книга – про війну очима жінок, молодих дівчат, які були медсестрами, пралями, санінструкторами, саперами, снайперами, кулеметницями, кухарками і воювали нарівні з чоловіками. Вони відверто розповідають не тільки про те, як билися з ворогом, але й про те, про що не прийнято було говорити: як важко було їм серед чоловіків, як не вистачало жіночої форми і білизни, як не було окремо жіночих землянок і вбиралень, як після війни вони ховали свої медалі і соромилися військового минулого, бо зіткнулися з агресією з боку тилових жінок, які вважали, що вони пішли в чоловічий колектив на передову займатися розпустою і шукати собі чоловіків… І ще як жили в злиднях, але не зверталися за допомогою з інвалідності, тому що «контужену ніхто заміж не візьме», а їм всім хотілося заміж, а ще – великого кохання. Адже всі вони були передусім жінками, бо ж лише жінки, навіть вмираючи від ворожих куль, думають про те, щоб бути красивими, лише жінки на війні можуть виглядати, як чоловіки, і стріляти, як чоловіки, але всередині залишатися справжніми жінками…
У війни не жіноче обличчя читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу У війни не жіноче обличчя без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Я вже пiду, вона наздожене, обiйме – i не пускае…»
Ольга Митрофанiвна Ружницька,
медсестра
«Умирати… Умирати я не боялася. Молодiсть, напевно, або ще щось… Навколо смерть, завжди смерть поряд, а я про неi не думала. Ми про неi не говорили. Вона кружляла-кружляла десь близько, але все мимо. Якось уночi розвiдку боем на дiлянцi нашого полку вела цiла рота. На свiтанку вона вiдiйшла, а з нейтральноi смуги почувся стогiн. Залишився поранений. «Не ходи, уб’ють, – не пускали мене бiйцi, – бачиш, уже свiтае».
Але не послухалася, поповзла. Знайшла пораненого, тягла його вiсiм годин, прив’язавши ременем за руку. Притягла живого. Командир дiзнався, оголосив зопалу п’ять дiб арешту за самовiльну вiдлучку. А заступник командира полку вiдреагував по-iншому: «Заслуговуе нагороди».
У дев’ятнадцять рокiв я отримала медаль «За вiдвагу». У дев’ятнадцять рокiв посивiла. У дев’ятнадцять рокiв в останньому бою були простреленi легенi, ще одна куля пройшла мiж двох хребцiв. Паралiзувало ноги… І мене вважали убитою…
У дев’ятнадцять рокiв… У мене онука тепер така.
Коли я приiхала додому з фронту, сестра показала менi похоронку… Мене поховали…»
Надiя Василiвна Анiсiмова,
санiнструктор кулеметноi роти
«Мами своеi я не пам’ятаю… У пам’ятi залишилися тiльки невиразнi тiнi… Обриси… Чи то ii обличчя, чи то ii постава, коли вона нахилялася надi мною. Була близько. Так менi потiм здавалося. Коли мами не стало, менi було три роки. Батько служив на Далекому Сходi, кадровий вiйськовий.
У Ленiнградi – там я себе пам’ятаю з п’яти рокiв – жила з тiткою. А тiтка моя за часiв росiйсько-японськоi вiйни була сестрою-жалiбницею. Я ii любила, як маму…
Якою я була в дитинствi? На спiр стрибала з другого поверху школи. Менi подобався футбол, завжди була воротарем у хлопчакiв. Почалася фiнська вiйна, без кiнця тiкала на фiнську вiйну.
Сформувалася перша гвардiйська дивiзiя народного ополчення, i нас, кiлькох дiвчат, взяли до медсанбату.
Зателефонувала тiтцi:
– Іду на фронт.
На тому кiнцi дроту менi вiдповiли:
– Марш додому! Обiд уже прочах.
Я поклала трубку. Потiм менi ii було шкода, дуже шкода.
Мнения
Еще нет комментариев о книге У війни не жіноче обличчя, и ваше мнение может быть первым и самым ценным! Расскажите о своих впечатлениях, поделитесь мыслями и отзывами. Ваш отзыв поможет другим читателям сделать правильный выбор. Не стесняйтесь делиться своим мнением!
Другие книги автора
Понравилась эта книга? Познакомьтесь с другими произведениями автора Светлана Алексиевич! В этом разделе мы собрали для вас другие книги, написанные вашим любимым писателем.
Похожие книги
