Дороги, які нас вибирають

Name: Дороги, які нас вибирають
Author: Юрій Мушкетик

На нашем сайте вы можете читать онлайн «Дороги, які нас вибирають». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.

0 баллов

0 мнений

3 чтения

Автор

Юрій Мушкетик

Жанр

Серьезное чтение, Биографии и мемуары

Дата выхода

05 октября 2020

Читать книгу

Краткое содержание книги Дороги, які нас вибирають, аннотация автора и описание

Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Дороги, які нас вибирають. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Юрій Мушкетик) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.

Описание книги

Книгу спогадів Юрій Мушкетик (1929–2019) про визначальні події свого яскравого і непересічного життя писав у різні роки. Він згадує добу, яка докорінно різниться від нинішньої, проте водночас є чутливим і до ритмів тогочасного життя, змін у суспільстві, літературі, світовідчуванні самої людини. Перший розділ містить спомини про дитинство, шкільні та студентські роки. Другий – присвячений роботі Ю. Мушкетика на посаді головного редактора журналу «Дніпро», а згодом голови Спілки письменників України. У ньому письменник описує свої перші кроки на літературній ниві, співпрацю з багатьма видатними, як-от М. Рильський, О. Гончар, І. Драч та ін., і менш відомими авторами, дає оцінку їхній творчості, суто людським рисам, висвітлює трагічні та комічні події з життя письменницького середовища. Останній розділ – це окремі описи, замальовки, зауваги, міркування з різних царин життя і красного письменства. До видання увійшла остання повість Ю. Мушкетика «Недоспівана пісня (Маруся Чурай)».

Книга спогадів дасть змогу глибше зрозуміти авторський образ і сутність творів Ю. Мушкетика, тогочасний літературний процес та цензуру, стане для читачів, особливо молодих, зрізом доби.

Дороги, які нас вибирають читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно

Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Дороги, які нас вибирають без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.

Текст книги

Шрифт

Размер шрифта

Межстрочный интервал

↓

↑

Сбросить

А у нас п’ятеро хлопцiв. Вони пiдiбрали на око – рославiших, стрункiших: мене i моiх товаришiв, ми ще й сидiли втрьох за одним столом-партою: Вiталiй, Борис i я. Поiхали. І ось перший день змагань. Якiсь вони були хаотичнi. Перше – бiг на пiвтори тисячi метрiв. Районний фiзкультурник поставив Вiталiя. А той пробiг два кола й сiв на дорiжцi, менi самому в подив: сiльський хлопець, без батька, увесь час в роботi. Та й потiм, казали, в педiнститутi вiн непогано бiгав.

А ми з фiзкультурником пiшли в сектор для стрибкiв у висоту.

Туди вiн записав Бориса. Спочатку – квалiфiкацiйнi змагання, хто не подолав мiнiмальноi висоти, далi до змагань не допускаеться. Борис вже два рази збив планку. Бо стрибав вiн з розбiгу, прямо, пiдiбгавши ноги, а вони все одно телiпаються. А треба, знаю, навскiс, перевалитися через планку. Мiй старший брат з товаришами тренувалися стрибати так удома, в садку. І я з ними. І тепер бачу, що цю висоту вiзьму за виграшки. Кажу фiзкультурнику – запишiть мене.

Вiн пiшов, записав, i я висоту взяв. І стрибав далi, найвищих висот не взяв, але стрибки менi зарахували в норму на значок ГТО І ступеня. Я один у районi мав такий значок. А далi… далi в Бориса розболiвся живiт, i Вiталiй теж кволиться, i на всi дистанцii виходив я. Кидав диск, метав молот i спис (приходив ранiше i трохи тренувався), i бiг з бар’ерами, i стрибки у довжину, i все iнше. Фiзкультурник клав мене на лавочку й розтирав ноги, а менi було соромно: здоровий дядько розтирае хлопчаку ноги.

І совае менi в кишенi шоколадки, а я iх вiддаю дiвчатам. Їх було двое – Галка й друга теж Галина.

А далi був трiумф. Смiшнi та жалюгiднi вони, юнацькi трiумфи, та й усi iншi. Бiг на три тисячi метрiв. Якщо спринтери бiжать кожен по своiй дорiжцi, то стаери всi по однiй, першiй, найкоротшiй. Побiгли. Я, либонь, ще й загаявся, й бiжу останнiй, а попереду всi iншi, чоловiк двадцять-двадцять п’ять. Я бiжу й раптом мене обiймае «обида», що я – найгiрший.

Припустив. Обiгнав одного, другого, …четвертого, п’ятого. На трибунах сидять тi, хто зараз у змаганнях участi не бере, а також стороннi зiваки. Вони мiй ривок помiтили. У мене на грудях на бiлiй стрiчцi напис: «Нiжин». І вони почали гукати: «Нiжин, давай!», «Нiжин, покажи iм!». Пiдхльоснутий, я «показував». І ось вже позаду десятий, дванадцятий, п’ятнадцятий. І на трибунах грiм: «Нiжин, Нiжин!». І я вже побiг, як дурний з гори.

Дальше

Мнения

Еще нет комментариев о книге Дороги, які нас вибирають, и ваше мнение может быть первым и самым ценным! Расскажите о своих впечатлениях, поделитесь мыслями и отзывами. Ваш отзыв поможет другим читателям сделать правильный выбор. Не стесняйтесь делиться своим мнением!

Другие книги автора

Понравилась эта книга? Познакомьтесь с другими произведениями автора Юрій Мушкетик! В этом разделе мы собрали для вас другие книги, написанные вашим любимым писателем.