На брата брат

І гетьман, i вся старшина вельми були невдоволенi й наляканi кiнцем вiйни з поляками вже пiсля Переяславськоi угоди, а саме тим, що московити, супроти Переяславських пактiв, уклали з погромленими поляками пiд Вiльно мир, не пустивши в посольський намет козацьку депутацiю, хоч козацькi полки пiд рукою Івана Золотаренка здобули не менше мiст, нiж московськi, а сам Золотаренко здобув собi кулю з польського карабiна, вiд якоi й помер. Хворий гетьман шукав спiлки з Карлом X, який сягнув своiм вiйськом Познанi i заволодiв усiею Великою Польщею, й знайшов ii, московити ж, уклавши угоду з поляками, штовхали украiнцiв проти шведiв.

Але хворий гетьман спiлки з Карлом не розривав, ще й намагався стулити спiлку бiльшу – мiж Украiною, Семигородом, Литвою та Швецiею, перетрактацii Хмельницького та Карла тривали, а тим часом Украiна й Семигород розпочали вiйну з Польщею (Швецiя застрягла у вiйнi з Данiею i мусила вивести з Польщi вiйська), семигородцiв вiв князь Ракочiй, украiнцiв – посланий Хмельницьким полковник Антон Жданович, разом розбили пiд Замостям гетьмана Потоцького, захопили Кракiв, Берестя, а потiм i Варшаву, украiнська та польська шляхта Пiнщини та Волинi сама попросилася пiд руку Хмельницького. Козакам здавалося – дiстали неба. Одначе воно само швидко обвалилося на них. Вiдступив Карл X, на помiч Польщi вислала вiйсько Австрiя, Москва ж, яка пильно стежила за успiхами козакiв, лютилася на них, вимагала, аби Жданович вернувся на Украiну, а украiнцi розiрвали спiлку зi шведами та Ракочiем, а що не могла того досягти наказами та погрозами, надолужила пiдступом – у вiйсько Ждановича були посланi великою лiчбою хитрi та пiдступнi вар'яти пiд нитковим проводом дворянина Желябузького, котрi почали пiдбурювати козакiв проти Ракочiя, лякати царським гнiвом, зваблювати обiцянками, й врештi втомлене вiйсько вирушило додому, ще й захопило з собою висланих Їм у помiч з-пiд Корсуня козакiв пiд командою Юрiя Хмельницького. Звiстка про вiдступ Ждановича й поклала гетьмана на смертну постiль. Ще одна велика прикрiсть долягала сих старшин – майже в одночасся з Хмельницьким помер киiвський митрополит Сильвестр Косiв, на вибори з'iхалися украiнськi православнi епископи, аби вольними голосами обрати нового митрополита, одначе були зупиненi через Бутурлiна суворою забороною московського царя, який велiв киiвськiй митрополii: «…Итти в послушание к святейшему патриарху московскому».