Яса. Том 2

Вже у литаврника впрiла чуприна, вже паламарi винесли з церковного притвору та поставили на снiг маленького горiхового столика, накрили його килимком, уже бунчужний уткнув у замет пiд церквою стяг – зелена камка затрiпотiла, й затрiпотiв на нiй образ архiстратига Михаiла, який погрожував мечем усiм ворогам вiри христовоi. А снiг на майданi лежав чистий, невтоптаний. На майдан потяглися першi гурти сiчовикiв.

А що й далi сходилися повiльно, по куренях метнулися осавули, пiдганяли забарних кулаками. Ставали по куренях, шапки грали одним квiтом.

Але по якомусь часовi козакiв з’юрмилося – не повернути плечем. Курiнь напирав на курiнь, мiшалися барви, гомiн стояв, як на великодньому ярмарку. Декотрi, кому не вистачало мiсця, видряпувалися на високi призьби, на купи колод, ще iншi намагалися вилiзти на куренi. Рiг покрiвлi Кущiвського куреня осiдлало кiлька чоловiк, вони пообдирали стрiху, й кущiвський курiнний лаявся чорно, стягував нахаб за ноги. Якийсь козак вилiз аж на колодязний звiд, i двое сiчовикiв з реготом то опускали цебер у колодязь, то швидко витягували його, й сiчовик лiтав, мов на гойдалцi. З нього уже спав лiвий чобiт, але той не просився. Попереду натовпу стояли сiчовi дiди: тi, що в битви вже не ходять, а тiльки дають поради, на них накращий одяг (повитягали зi скринь пересипанi махоркою шитi золотим галуном кунтушi i бобровi шапки, шевровi чоботи), вони були поважнi й урочистi, бо й залежало од них найбiльше. Щоправда, не все.

Вже понад два тижнi мололося на Сiчi виборне борошно, козаки радилися по куренях i в шинках, вишiптували та вигукували найдостойнiшi iмена, якi натовп або сприймав схвальним гомоном, або забивав у пельки кулаками, потроху залишалися найдостойнiшi, вони обростали, наче бджолинi матки на вiттi, новими прихильниками, iншi ж одпадали, iм обцурковували крила.

Окремим гуртом утоптували снiг донцi – прийшли й собi подивитися на вибори, гомонiли мiж собою, зачiпали запорожцiв. Їх вибори не обходили, трималися вiльно, iм просто було цiкаво.

Сироватку, котрий напочатку стояв попереду, одтiснили, розлучили з кумом Шевчиком, i тепер вiн змушений був заглядати наперед через голови. Майдан аж двигтiв, гомонiв приглушеним гомоном. Сiчовики радилися кiлька днiв по куренях, курiнь з куренем, щодо деяких старшин згоди дiйшли, а щодо iнших – нi. Й починали доходити тепер. Подекуди згода йшла на згоду, а подекуди – на незгоду. Поки що не виймали з кишень кулакiв, але деiнде слова летiли, як розпеченi ядра.