На нашем сайте вы можете читать онлайн «Аравійська пустеля (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Детские книги, Сказки. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Аравійська пустеля (збірник)

Автор
Жанр
Дата выхода
15 апреля 2017
Краткое содержание книги Аравійська пустеля (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Аравійська пустеля (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Валентин Чемерис) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Валентин Чемерис (нар. 1936 р.)□– відомий український письменник, автор історичних і фантастичних романів, які вже стали культовими, лауреат багатьох літературних премій. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Смерть Атея», «Фортеця на Борисфені», «Ольвія», «Генерали Імперії», «Ордер на любов», «Ярославна», «Ваші пальці пахнуть ладаном», «Марина – цариця московська».
Але читачі знають Чемериса і як автора оповідань – хронік, казок, легенд,□– у яких він небайдуже та неупереджено розповідає не тільки про минуле, але й про сучасне життя. У цій книжці дорослих і дітей зацікавить погляд автора на події, які відбувалися в різні роки,□– з проекцією на сьогодення. Своєрідна мандрівка Україною разом з письменником стане справжньою екскурсією із захоплюючими краєвидами та цікавими розповідями, якими Валентин Чемерис начебто стверджує, що доля однієї людини, її почуття та думки так само важливі, як доля народів, події, з яких потім твориться історія.
Аравійська пустеля (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Аравійська пустеля (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Тож i сiльський куток, де крайнiми стояли його хата й кузня, за традицiею (давати наймення кутковi вiд iменi останнього насельника на тiм кутковi) звали Копiевим. Або – Копiiвщиною.
Копа – це сiльська громада, сходка. А копiем у тi далекi часи прозивали старшого, вибраного ватага, поводиря копи-громади. Копiем у Моринцях i був той чоловiк. Моринчани охоче ходили на Копiiв куток до свого копiя-коваля – комусь потрiбна була порада, комусь на господарство чи для реманенту щось викувати – лемеша там, чересло чи ще щось.
– Го-го-го! – засмiеться, блискаючи бiлими зубами. – На те й коня кують, аби не спотикався. Ходи, вороний, та мiцнiше землi тримайся!
Смаглявий (мабуть, не так з роду, як вiд горна), чорновусий, як i всi ковалi, дебелий та сильний, моринецький коваль нiкого не боявся, за громаду завжди горою стояв. Вогонь у горнi його приземкуватоi, закiптюженоi кузнi горiв зрання й дотемна. А добре його ковадло нiколи не боялося ковальського молота. Тяжка то праця – ковальство, бо ж треба цiлий день молотом бити по ковадлу.
Тiльки пара вгору шугне.
Так i ковалював собi. День у день линуло з його кузнi веселе та завзяте: гуп-дзень, гуп-дзень! А з глибокого яру, що був неподалiк його кузнi та обiйстя, чулося раз по раз: ку-ку, ку-ку…
– То менi зозулька щастя куе, – казав, бувало, коваль.
– Еге, добра робота добре й грiе, тож коваль i клепле, доки тепле. І в мороз йому жарко. А на холодi тiльки ледачi кують ухналi зубами.
Дружиноньку свою кохав i берiг.
Того року вона мала народити iхнього первiстка. Батько звичайно ж чекав маленького коваленка, якого вiн, коли той виросте, неодмiнно навчить ковальському ремеслу. А там дасть Бог, ковалiвна з’явиться – любо йому буде ковальством займатися.
На панщину крiпаки мусили ходити певнi днi на тиждень, але ще час од часу виникали iншi, непередбачуванi роботи. Навзагал вони звалися шарварками. Себто додатковою до панщини феодальною повиннiстю, зайвою роботою. По селах тодi спiвали: «Од недiлi до недiлi гонять на роботу, увесь тиждень на панщинi, шарварок – в суботу».










