Аравійська пустеля (збірник)

– Ще тiльки пiв на третю…» – «А чого ж ти пiдстрибуеш, як пiв на третю?» – «А звiдки я знав, що всього лише пiв на третю?» – «То купи собi будильник». – «Спи, спи, завтра куплю…» – «Оце „завтра“ я вiд тебе вже десять лiт чую».

Врештi затихли…

Чи спав чи не спав – пiдкинуло тебе. Третя година ночi, а тобi треба о четвертiй збиратися. Але ти боiшся проспати i – навшпиньках, не дихаючи, крадешся на кухню… І так делiкатно ж скрадався, що й пiдлоги пiд ногами не вiдчував, а налетiв на стiлець. А на нiм хтось ще звечора забув каструлю… Ой, як дзенькнула, ой, як застрибала-дзенькнула, котячись, кришка!!!

Усе сiмейство в одну мить на ногах!.

.

А кришка котиться, пiдстрибуе i – дзвенить, дзвенить, наче дзвiн на дзвiницi! І нiяк ii не схопиш. А бодай тебе!

– Спiть, спiть… – до переполошеного сiмейства. – То – каструлька… Кришечка той… покотилася…

І хутчiй зачиняетесь у кухнi.

Усе зiбрано ще звечора: рюкзак, корзина, баклага з водою, «тормозок», компас, щоб не заблудитися, нiж, сигарети, сiрники, троячка на дорогу.

Доки закипае чай, голишся.

Але ось уже й чай випито, вже втрете все переглянуто, а на годиннику ще й чотирьох немае. Доведеться чекати.

Крадетесь у кiмнату за газетами, i раптом на всю горлянку:

– Н-н-н-н-яв!!!

Це ви у пiтьмi коту на хвоста наступили. Ой, здiйняв же вiн спросоння галас!

– Цить!!! Рознявкався! Розтяг свiй хвiст на всю квартиру. Чи й не цабе! Можна подумати, слон тобi на хвоста наступив! – i до сiмейства: – Та спiть уже, спiть, ее… котик-вуркотик… Щось уздрiлося йому…

Перший автобус о п’ятiй, а ти – з рюкзаком i корзиною в руках, жадiбно затягуючись сигаретою, за пiвгодини ранiше квапишся до зупинки.

На проспектi ще не запалювали лiхтарiв, темрява така, що не впiзнаеш знайомий проспект, i здаеться, що ти в iншому мiстi. І ще здаеться, що в цьому мiстi ти сам. Тiльки де-не-де раптом привiтно блисне вiкно, i на серцi тодi потеплiе: е жива душа. І та жива душа – твiй рiдний брат-грибiвник. Чи двоюрiдний – рибалка. У путь-дорiжку братове готуються, рибалки – до Новомосковська, до Самари, грибiвники ж рихтуються далi; хто в Орловщину, Знам’янку, хто в Солоний Лиман, Івано-Михайлiвку, хто у Василiвку, Андрiiвку, Всесвятське… Всi цi села на Самарi – яке ближче, яке далi. А хто збираеться в Обухiвку чи в Мотилiв, Царичанку. Або й ще далi – в Чернеччину, що аж на межi з Полтавщиною. Це – на Орелi. Іншi квапляться в Любимiвку чи у Вiйськове, Таромське або Аули, Сухачiвку, Дiiвку.