Аравійська пустеля (збірник)

«Бiлий гриб, боровик (iстiвний, І категорiя).

Загальний опис: шляпинка м’ясиста, у молодих грибiв – свiтла, пiзнiше – каштанова або темно-бура, червонувато-коричнева, гладенька i суха. Шкiра не знiмаеться. Дiаметр 5—20 см. Округла, випукла.

Нiжка коротка, товста, дебела, трохи волокниста, брудно-бiла, сiрувата… Висота 4—20, дiаметр – 6–8 см.

Смак i запах. Трохи солодкуватий, з приемним запахом».

Ви зрозумiли, що таке бiлий (БІЛИЙ!!!) гриб?

Нi? Тодi ось вам ще одна цитата (теж iз книги про гриби):

«…У веселi березовi свiтлицi заходиш, як у колонну залу природи… І ось нiби шпигнуло в груди, частiше загупало серце… Грибiвник побачив… Темно-коричнева округлiсть шляпинки на бiлому пеньку нiжки.

Пiд жовтим листям соромливо притулився бiлий гриб.

Нiби крихку вазу, обережно пiднiмаеш свiй захоплюючий трофей. Шукачу грибного щастя повезло! Гарний на вигляд, масивно-округлий здоровань. Не гриб, а – картинка! Чисте мистецтво! А не здогадалися заводськi художники i скульптори взяти його моделлю на фарфор, фаянс, майолiку, мозаiку побутових виробiв.

Лита бронза – шляпка. Боровик, здаеться, ще дихае туманом, росяною вологою нiчноi свiжостi…» (Д. Зуев. Дары русского леса.)

Тепер ви, звичайно, хоч трохи вiдчули, що ж воно таке за незвичайний витвiр матiнки-природи – бiлий гриб- боровик?

В iерархii грибного царства вiн посiдае… Нi-нi, не «одне з перших мiсць», як обережненько написав у брошурi якийсь кандидат якихось наук, а – ПЕРШЕ МІСЦЕ!

Перше, щонайперше!

Бо вiн – один-единий у всьому грибному царствi, iншого такого немае.

Бо вiн – одиниця вимiру, i по ньому, як по еталону, мiряють усi iншi гриби.

Зважте й на те, що словом «гриби» колись на Русi величали тiльки один гриб – бiлий. Решта ж (крiм груздя, що вже й тодi мав персональне iм’я) були просто губи. Та й тепер у пiвнiчних областях Росii, в захiдних областях Украiни гриби (крiм бiлого) – то губи.

«Вiдро губ знайшла, а грибiв тiльки трое!» Тобто грибiв (якихось) аж вiдро набрала, а бiлих лише три знайшла.

Жоден гриб не мае стiльки врочистих, поетичних та iнших патетично-лiричних епiтетiв, як боровик: незрiвнянний, диво природи, генiальний витвiр, чарiвний… i т. д., i т. п. Або ще – справжнiй гриб, як величають боровик на Украiнi.

У Закарпаттi вiн ще й «вiйт». Усьому, значить, голова. Коротко, точно i влучно. Залишаеться додати, що боровик – тiльки боровик! – мае монаршi титули: цар-гриб, король тощо.

Конец ознакомительного фрагмента.