Це я, званий Чемерисом…

 Яременка):

«…а по Оцi-рiчцi, де впадае в Волгу, свою мову мае мурома, i черемиси – свою мову, i мордва свою мову…

…А це iншi народи, що дань дають Русi: чудь, весь, меря, мурома, черемись, мордва, пермь, печера, ям, литва, зимiгола, корсь, норома, либцi свою мову мають…»

Звiдтодi – пiсля почутого сiмейного переказу про далекого мого предка козака Чемериса, – я й шукаю на Запорозькiй Сiчi Чемерисiв – якщо й не предкiв своiх чи далеких родичiв, – спробуй доведи з ними свою спорiдненiсть, як вони вже оповитi iмлою iсторii – то бодай хоч однофамiльцiв.

Хто шукае, той i знаходить.

Знайшов i я «свого» Чемериса на Запорозькiй Сiчi – та якого! Самого пана кошового отамана! Ми знаемо далеко не всi прiзвища кошових отаманiв запорозькоi козацькоi республiки.

А точнiше, знаемо лише кiлькох найбiльш популярних керiвникiв Запорозького коша – наприклад, Петра Сагайдачного, Івана Сулиму, Івана Сiрка (та i як таких легендарних не знати!), Костя Гордiенка, Петра Калнишевського, ну i ще кiлька iмен, i все.

А на сьогоднi вдалося знайти (в архiвах та джерелах), як свiдчить кандидат iсторичних наук В. Сергiйчук у статтi «Старшина Запорозькоi Сiчi» («Наука i суспiльство», № 5, 1989 р.), сiмдесят з чимось прiзвищ кошових!

За двохсотлiтню iсторiю iснування козацькоi вольницi кошових було значно i значно бiльше, адже обиралися вони щороку, i переважна бiльшiсть iз них – лише на один строк.

Так ось, у 1667 роцi кошовим отаманом Вiйська Запорозького низового було обрано Остапа Васютенка-Чемериса.

«Ага! – вигукнув я радiсно-задоволено, – виявляеться, Чемериси не тiльки козакували, а й на кошiвствi при булавi були!»

І почав я звертатися до джерел, аби дiзнатися, хто ж вiн, мiй далекий однофамiлець, i чому в нього подвоене прiзвище – Васютенко, та ще й Чемерис? Переглядаю другий том «Історii Запорозьких козакiв» Д.

 І. Яворницького i на сторiнцi 248-й у розповiдi про подii 1667 року – о, радiсть! – знаходжу того, кого й шукав:

«12 травня на радi (козакiв. – В. Ч.) позбавили кошiвства отамана Ждана-Рога й замiсть нього обрали Остапа Васютенка, званого ще Чемерисом, тобто польським татарином».