Генерали імперії

Брав щонайактивнiшу участь в Нацiональнiй революцii 1648—1657 рокiв, виконував особливi, в тiм числi й дипломатичнi доручення гетьмана, ходив з вiйськом до Молдавii й успiшно впорався iз завданням, вiв переговори з польським сеймом, ставши таким чином дипломатом у 26 рокiв. Змалечку будучи вихованим на переказах та легендах про подвиги дiда Михайла, до останнiх днiв свого життя залишатиметься патрiотом своеi вiтчизни, «упевненим у правотi боротьби украiнцiв проти нацiонально-релiгiйного гноблення, за козацькi вольностi».

(В. Степанков).

1655 рiк – Петро Дорошенко – наказний полковник.

1657-й – з волi гетьмана Хмельницького – прилуцький полковник. (На цiй посадi перебував шiсть рокiв).

Вже тодi стояв на позицiях щодо необхiдностi створення украiнськоi незалежноi держави «вiд Путивля до Самбора».

Влiтку 1659-го разом з гетьманом І. Виговським брав дiеву участь у знаменитiй Конотопськiй битвi, де росiйськi вiйська зазнали нищiвноi поразки i понесли великi втрати.

Польському гетьмановi Єжи Любомирському козацький полковник Дорошенко гордо заявив, що украiнцi за волю стоятимуть насмерть, адже «маемо шаблi при боцi i самопали в руках»!

Служив Петро Дорофiйович (козак – писар – полковник – наказний гетьман) при чотирьох гетьманах: Богдановi Хмельницькому, Івановi Виговському, Юрiевi Хмельницькому та Павловi Тетерi.

Коли останнiй втратив булаву, козацька рада в серпнi 1665 року обирае наказного гетьмана Петра Дорошенка гетьманом Украiни (спершу, правда, Правобережноi) iз врученням йому клейнодiв: булави, бунчука, прапора i печатки. Польському королевi вiн гордо писатиме (у вiдповiдь на чутки, що, мовляв, то йому татари посприяли стати при владi): «Мене не мурзи на цей щоденний тягар (на гетьманський уряд) обрали, але згодними голосами полковники, сотники, осавули i чернь».

Так почнеться його хресний шлях на Голгофу Украiни – за ii волю i незалежнiсть, тiеi Украiни, яку вiн – великий украiнець – навiть в офiцiйних унiверсалах ласкаво й нiжно називав «отчизною нашою милою».

Це вiн в одному з листiв до гетьмана Лiвобережноi Украiни І. Брюховецького писатиме: «Я готовий все уступити на користь народу, навiть i саме життя свое, але залишити його у тяжкiй неволi i думати менi нестерпно».

На чолi гетьманського уряду Украiнськоi козацькоi держави Петро Дорошенко пробув не багато, але й не мало (якщо зважити на тi неспокiйнi часи, пiдступи, змови, зради, чвари-котори тощо) – 11 рокiв.