Генерали імперії

Якщо ж це не ув’язнення, як його в тому намагаються переконати, то чому його помешкання, а разом з ним i його самого, наче якогось колодника, день i нiч охороняють стрiльцi з пищалями й бердишами? Ще й ходять за ним назирцi, як наче справдi за арештантом? І взагалi, чого вiд нього хочуть? І скiльки вiн так ще буде «гостювати» в Москвi?

І зненацька збагнув. Вiдповiдь на всi запитання виявилась аж надто простою i лежала на поверхнi: та тому, що його тримають в бiлокам’янiй, як приманку. Вiн всього лише пiдсадна качка для його одноплемiнникiв.

Та ще така знана: великий патрiот Украiни, який завжди боровся з москалями, а це, бачте, збагнувши марнiсть своеi боротьби, попросив у царя пiдданства. І став його гостем. Ба, навiть, радником. І таку царську ласку матимуть всi, хто, облишивши боротьбу з Москвою, попрохае у царя пiдданства i стане його другом.

Малоросам треба показувати, що Москва iм не чужа. І не зла, як про неi пасталакають недруги. Насправдi Москва добра, чуйна, уважна, як мати рiдна.

От взяти гетьмана Дорошенка. Скiльки разiв виступав вiн проти царя оружною рукою, намагаючись вiдiрвати Украiну вiд Росii!.. Та вiн заслужив, аби йому стяли голову стрiлецьким бердишем! А натомiсть вiн став гостем i радником царя. Як тiльки-но збагнув марнiсть i шкiдливiсть своеi боротьби з Москвою. І такими гостями царя стануть всi, хто складе зброю i попросить у його величностi пiдданства… Це те, що було на поверхнi. Глибше крилося iнше. Як доносили з Украiни царськi резиденти, гетьман Дорошенко, попри своi невдачi з турками, яких вiн брав у союзники i якi постiйно його пiдводили, вiн все ж популярний в народi. І те, що його стрiльцi одвезли в Москву, надто непокоiть козакiв та поспiльство. Ба, навiть старшину козацьку! Самого гетьмана Самойловича, не кажучи вже про запорожцiв. У гетьмана, доносять, лишилося в Украiнi багато палких прихильникiв, вони можуть пiдняти на його захист полки. Та ще й запорожцiв на чолi з кошовим Іваном Сiрком. Про те й гетьман Самойлович застерiгае… До речi, про Самойловича. І його не треба насторожувати арештом Дорошенка, бо ще вiдiйде вiд Москви, як дiзнаеться, що вона зле вчинила з Дорошенком. Сьогоднi москалi утнули так з Дорошенком, а завтра, дивись, i з ним, Самойловичем, таке утнуть… Івашко хоч i вiрно служить Москвi, але служить з безвиходi. Та ще жадоба влади його до прислужництва перед Московiею пiдштовхуе. А в душi вiн за Дорошенка. Власне, за його справу. Себто за Украiну.