Ольвія

Пий кров, Арес, ти ii заслужив!!

В одне горло крикнули вершники:

– Арес хоче пити кров! Арес багне кровi! Напувайте Ареса!

Трое скiфiв схопили першого полоненого, побризкали йому голову вином, нагнули голову над глиняною чашею, котру тримав четвертий. Пiдбiг п'ятий скiф, змахнув мечем, i в чашу бризнула кров, а голова покотилася до пiднiжжя святилища.

– Пий, Арес, пий!!! – в екстазi кричало вiйсько. – Пий, щоб ясна наша зброя перемагала усi народи i племена!

– Пий, Арес, солодка кров у ворогiв!

– Ара-ра!!!

Старий дiд з довгою бiлою бородою, взявши чашу, з якоi через вiнця лилася паруюча червона кров, врочисто пiднявся нагору.

– Пий, Арес, кров наших ворогiв! – кричало внизу вiйсько.

Шепочучи заклинання, дiд хлюпав кров'ю на меч. А внизу два скiфи мечами вiдрубали у безголового трупа руки i ноги i розкидали iх у рiзнi боки. І там, де падали обрубки, вже з галасом опускалось сите гайвороння, а решта кружляла, чекаючи новоi поживи.

Спорожнивши чашу, спустився бiлобородий вниз i жестом велiв, щоб брали другого полоненого.

Тодi вивели наперед високого сивого каллiпiда з густо зарослим обличчям. Вiн глянув на криваве сонце на заходi i вiдвернувся. І раптом благально крикнув юнак:

– Помилуйте…

– Цить, слабкодухий! – зневажливо кинув йому високий i сивий каллiпiд. – Будь мужчиною хоч в останню мить свого життя. Ти ж воiн! А втiм, який ти воiн! Не дорiс ще до воiна.

Його схопили за руки два скiфи i розтягли руки, намагаючись нагнути йому голову над закривавленою чашею.

– Напувайте… Напувайте свого мерзенного бога моею кров'ю, може, подавиться! – повертаючи голову до скiфа з мечем, кричав сивий каллiпiд. – Чого стоiш?.. Рубай!.. Щоб подавився ваш бог моею кров'ю!..

– О, хоробрий! – схвально загудiли вершники.

Скiф змахнув мечем, i голова каллiпiда з глухим стукотом впала на суху, закам'янiлу землю i покотилася, цвiркаючи кров'ю… Два скiфи тримали безголовий труп над чашею, аби в чашу побiльше налилося кровi.

– А-а-а… – здавлено закричав юнак i впав на землю, забився в корчах. – Помилуйте!.. Помилуйте!.. Я нiкого не чiпав… За вiщо?.. За вiщо?..

Скiфи вже схопили його за руки i поставили на ноги.

– Стривайте! – крикнув iм Тапур. – Чи подо бае напувати Ареса кров'ю боягуза?

– Нi, – вiдповiли вершники. – Арес п'е тiльки кров хоробрих!

– Геть звiдси, миршавий каллiпiд! – зневажливо сказав юнаковi Тапур.