Рогнеда

Слову цьому приписували i давньослов’янське, i готське, i шведське, i навiть iранське походження. (Цiкаво, що арабськi та перськi автори завжди вживали форму «рус» а греки та вiзантiйцi – «рос».)

Довгий час найпопулярнiшою версiею щодо походження слова «Русь» вважалася версiя така: назва «Русь» походить вiд iменi правого притоку Днiпра – рiчки Рось. А згодом i ii вiдхилили. Мовляв, рiчка Рось – це рiчка Рось, а слово «Русь» – це щось iнше, не пов’язане з назвою рiчки.

А потiм з’явилася версiя, що слово «Русь» i «руський» походять вiд слова «русий» – «свiтловолосий».

У лексикографа Даля навiть приказка цитуеться: «Руський народ – русий народ».

Ось так. Можна наводити ще i ще гiпотези i версii щодо походження слова «Русь». І всi вони будуть здаватися правдоподiбними – принаймнi на перший погляд, – хоч таемниця походження цього слова так i буде залишатися таемницею. Може, так i краще, все ж таки цiкавiше, коли е тайна-потайна.

А щодо походження термiна «Русь» – звернiмось до цiеi загадки ще раз. (Може, колись буде винайдена машина часу, i вченим удасться опитати очевидцiв тих часiв, коли нашi далекi предки вперше назвали свою землю Руссю?)

Але це, мабуть, буде колись, а нинi… Як дiзнатися, у яких русiв Ольга (Олена у хрещеннi) колись була королевою? Чи то пак княгинею? Хоч вiдповiдь i так проситься: у того народу, що в давнi часи, створивши Киiвську Русь, населяв ii землi i звався русами, русичами, нашими далекими предками.

А що конкретно означае слово «Русь», яке його походження – погадаемо, додавши й своiх версiй, гiпотез, тлумачень загадкового слова «Русь», котре для нас залишаеться незбагненним i в той же час таким рiдним…

2

Слово – не лише «мовна одиниця (як за словником), тобто звукове вираження поняття про предмет або явище об’ективного свiту».

Слово – це щось бiльше, це – незбагненна таiна. Яка нiколи не буде розгадана, а тому й хвилюватиме вiчно. Як у поета:

«Мене ще й досi владно кличе моiх степiв свята трава, така i рiдна, i пахуча, немов коханоi слова».

У прадавнину в нашому слов’янському свiтi, у Слов’янщинi нашiй, мова звалася Словом.

Слов’янами ж прийнято називати велику групу спорiднених мовою та культурою народiв, що живуть у Схiднiй i Центральнiй Європi й утворюють три гiлки: схiднослов’янську (росiяни, украiнцi, бiлоруси), захiднослов’янську (поляки, чехи, словаки, лужичани), пiвденнослов’янську (серби, болгари, хорвати, словенцi, македонцi).

Власне, мова i породила новий народ (народи) слов’ян.