Рогнеда

Вона – мова, звана тодi Словом, – була i матiр’ю, i колискою слов’ян. Саме iхня мова породила слов’янську нацiю, мова об’еднала до того розрiзненi народи i створила на европейських просторах ii – Слов’янщину.

Досi для науки достеменно невiдомо (хоч гiпотез не бракуе): де раптом у Європi взялися слов’яни?

Пишуть ще й сьогоднi – i в наукових виданнях, i в популярних на кшталт «Загадки iсторii»:

«Грецькi й латинськi автори, що не мали уявлення нi про яких слов’ян у давнину, знають про них вiд початку VI столiття.

Згадуванi ними «склавiни» чи «склавени» – перероблена на грецький штиб самоназва «словени», вiдома за пiзнiшими пам’ятками слов’янськоi писемностi».

Іще:

«Слов’яни з’являються раптово i повсюди, вiдразу роблячи своею половину Європи. Історики багато сперечалися щодо походження слов’ян. Насправдi схоже на те, питання позбавлене змiсту. Слов’яни – це не народ, який розселився i вiд якого пiшли серби, хорвати, болгари тощо. Подiбно до iнших варварських племен слов’яни виникли з того сплаву, що грецькi й латинськi автори визначали, як скiфське, сарматське, германське населення великих територiй на схiд вiд Ельби».

У полiтичних вiдносинах слов’яни залишаються конгломератом вiдособлених племен. «Вони не керуються однiею людиною, але здавна живуть у народоправствi», «не мають над собою глави i ненавидять одне одного», – так характеризують iхню соцiальну органiзацiю вiзантiйськi автори в VI i VII столiттях. Своею самоназвою слов’яни заявляють про себе як про «культурне», а не про «полiтичне» явище.

«Словени» – вiд слова «слово», маеться на увазi: можуть порозумiтися зрозумiлою одне одному мовою…»

Порозумiтися зрозумiлою одне одному мовою.

Іншими словами, вони були спорiдненi мовою.

Оскiльки ж вони розумiли одне одного, i в них була одна мова, вони й стали одним народом. Завдяки мовi. Бо якщо ти розумiеш слово мое, а я – твое, то ми вже…

Правильно, слов’яни.

Так вiд однiеi мови – СЛОВА, – виникла одна нацiя. І всi стали людьми одного Слова.

І все б добре було, але… Багато хто з нас, нащадкiв слов’ян, сьогоднi починае забувати рiдне Слово, мову свою, що колись об’еднала наших пращурiв. І це нас починае роз’еднувати.

Бо сказано ж у Новому Завiтi (перше послання до коринтян):

«…Бо якщо й сурма дасть непевний звук, то хто готуватиметься до бою?»

Так i ви: якщо язиком не вимовите зрозумiлого слова, то як дiзнаетесь, про що йдеться? Ви будете говорити на вiтер.