Рогнеда

Перепад води становив близько 31 м, ширина русла – вiд 380 до 960 м. З-помiж порогiв iснував природний козацький хiд, по якому з великою небезпекою могли пропливати невеликi судна. Лише зi спорудженням Днiпрогесу судноплавний шлюз у його греблi забезпечив проходження через порожисту частину Днiпра значних за розмiрами суден.

Пiсля порогiв вже вiльнiше можна було пливти Днiпром – до острова Хортицi, козацького гнiзда на Днiпрi – то найбiльший острiв на всьому Славутичу.

Вiд Хортицi до гирла Днiпра – 270 кiлометрiв.

Рiка глибшае, розступаються береги, водна широчiнь чи не до самого обрiю. Ось i Нiкополь, мiсто перемоги, де колись знаходилась Микитинська Сiч, i де року 1648 Богдан Хмельницький був обраний гетьманом Украiни.

Ось уже й гирло рiчки Чортомлик, де колись стояла Стара Сiч i де запорожцi на чолi з кошовим Іваном Сiрком писали знаменитого листа турецькому султану Магомету IV, який вимагав покоритися йому – «непереможному лицаревi».

А потiм – острiв Березань – один з пiвденних форпостiв Киiвськоi Русi.

Тут востанне перевiряються рангоути, пiдтягуеться такелаж, наладнуються вiтрила… За Березанню – вiдкрите море, що дихае солоним вiтром. Лодiйна флотилiя йде каботажем уздовж захiдних берегiв Руського моря. Попереду за далями, за туманами, за морськими штормами, – Вiзантiя. І, як писав iмператор Костянтин Багрянородний, закiнчуеться iхнiй мученицький, небезпечний, важкопрохiдний i тяжкий шлях».

Ось такий вiн, водний шлях (морський i рiчковий) з Балтiйського моря (варяги) через Схiдну Європу у Вiзантiю (греки).

Один з водних шляхiв експансii варягiв (iз району проживання – узбережжя Балтiйського моря) на пiвдень.

Зi Скандинавii вивозили залiзо-сирець, амбру, моржову кiстку, вироби з китовоi шкiри (корабельнi канати та iнше), зброю, художнi вироби, а також речi, награбованi вiкiнгами в Захiднiй Європi (французькi вина, ювелiрнi вироби та коштовностi, шовковi та оксамитовi тканини, срiбне начиння), з Вiзантii – вина, прянощi, ювелiрнi та склянi вироби, коштовнi тканини, iкони, книги тощо; з Прибалтики – бурштин, з Пiвнiчноi Русi (Новгорода) – «м’яке золото» (хутра соболiв, куниць, видр, бобрiв та iн.

.), ллянi тканини, лiс, мед, вiск, карбоване i керамiчне начиння, зброю, шкiру, смолу; з Пiвденноi Русi (Киева) – хлiб, рiзнi ремiсницькi та художнi вироби, срiбло в монетах тощо.

Найбiльше значення шлях мав у X – першiй третинi XI ст., себто в часи князювання Святослава Ігоровича i Володимира Святославича.