Рогнеда

Спочатку цей шлях здебiльшого використовували варяги для грабiжницьких набiгiв на бiльш розвинутi мiста i краiни Європи, а також у Вiзантiю, а згодом вiн став важливим торговим маршрутом мiж Скандинавiею, Руссю, Пiвнiчною Європою, багатою Вiзантiею та Сходом.

Скандинави для торгового плавання використовували судна типу невеликих кноррiв, а згодом – шнекери (новгородцi називали iх шнеками). Такi кораблi могли пiднiматися по рiках до Новгорода, де частина товарiв продавалась, частина купувалась, а всi вантажi перевантажувалися на дрiбнiшi судна, придатнi для плавання по невеликих руських рiках i рiчках.

Русичi пристосували для плавання по рiчках i морях так званi лодii. Існували й iншi кораблi – насади, скедини, буси i шитики. Здебiльшого, це однодеревки на 30–40 чоловiк, вони дiставалися Днiпром до Киева, де iх переобладнували, завантажували i вiдправляли далi вниз по рiчцi. Пройшовши пороги, на Хортицi чи Березанi, лодii оснащувалися вiтрилами для плавання Чорним морем.

Кермували кораблем (часто вони називалися просто «наус», себто корабель) пiд керiвництвом людей особливоi професii: по-варязькому iх називали штурманами, по-слов’янському – кормчими, корщиками, а по-грецькому – кiбернетами.

Полоцьке князiвство, яке було на водному шляху iз варяг у греки, жило з цього i мало значнi прибутки, адже брало данину з кожного судна, що пропливало Захiдною Двiною, прямуючи до верхiв’я Днiпра, щоб потiм повернути на пiвдень.

Дещо мало i Новгородське князiвство, особливо на вiдрiзку шляху – Балтiйське море – Смоленськ та Новгород, i навiть постiйно намагалося перехопити прибуток ще й Полоцького князiвства, що було для Новгорода значним суперником. Але господарями обидва князiвства були лише вiд Балтiйського моря i до Киева – далi були володiння великого Киiвського князя. І Рогволод, i Володимир багнули зiбрати до своiх рук увесь шлях «Із варяг у греки».

Землi полочан простилалися по обох берегах Захiдноi Двiни далеко вiд Полоцька, аж до самого Балтiйського моря, i межували на пiвденному сходi зi смоленськими кривичами, на пiвночi i сходi – з iзборськими кривичами та iльменськими словенами, на заходi – з балтами, на пiвднi – з дреговичами.

У «Повiстi врем’яних лiт» стверджуеться, що кривичi походять вiд полочан. Їхнiми значними центрами були Полоцьк, Вiтебськ, Лукомль, Ізяслав, Усвяти, Копись, Мiнськ, Орша, Друцьк, Логойськ.