Сини змієногої богині

– Напувайте… Напувайте свого мерзенного бога моею кров’ю, може, подавиться! – повертаючи голову до скiфа з мечем, кричав сивий калiпiд. – Чого стоiш?… Рубай!.. Щоб подавився ваш бог моею кров’ю!..

– О, хоробрий! – схвально загудiли вершники.

Скiф змахнув мечем, i голова калiпiда з глухим стукотом впала на суху, закам’янiлу землю i покотилася, цвiркаючи, кров’ю… Два скiфи тримали безголовий труп над чашею, аби в чашу побiльше налилося кровi.

– А-а-а… – здавлено закричав юнак i впав на землю, забився в корчах.

 – Помилуйте!.. Помилуйте!.. Я нiкого не чiпав… За вiщо?… За вiщо?…

Скiфи вже схопили його за руки i поставили на ноги.

– Стривайте! – крикнув iм Тапур. – Чи подобае напувати Ареса кров’ю боягуза?

– Нi, – вiдповiли вершники. – Арес п’е тiльки кров хоробрих!

– Геть звiдси, миршавий калiпiд! – зневажливо сказав юнаковi Тапур. – Твоя кров ляклива, ii не буде пити Арес! Йди у степ, хай тебе там загризуть вовки. На бiльше ти не заслуговуеш!»

Скiф iз стайкиного верху, який тримае скiпетр…

В урочищi Стайкин Верх, що на Посуллi, знаходиться група курганiв скiфського часу.

Курган за номером один мав ще й персональне iм’я – Старша Могила (належав до першоi половини ІV ст. до н. е.). За висотою – 20 метрiв, з розряду «вельможних» курганiв, не iнакше як царських, i був обведений ровом та валом (в насипi збереглися слiди тризни). В центральному похованнi, що було перекрите дубовими колодами – гробниця у виглядi зрубу з чотирма кутовими стовпами.

Кiстяк дорослого чоловiка лежав на спинi, при ньому знайдено: короткий меч (очевидно, акiнак), ще один меч без прикрас, горит, бронзовi, залiзнi та кiстянi наконечники стрiл, двi бойовi сокири, чотири наконечники вiд списiв (забрав на той свiт аж чотири списи, себто добре озброiвся), панцир, 16 кiнських вуздечок, навершя, прикрашенi голiвками бикiв, бубонцi.

А ось сусiднiй курган (в археологiв пiд номером 5) мав два склепи, в одному з яких було парне – чоловiче й жiноче – поховання.

На жiночому кiстяку – золотi стрiчки з амфороподiбними пiдвiсками, два скроневi кiльця, намисто, шпильки, нашивнi платiвки, незмiнне дзеркало, каблучка, браслет, 16 бронзових бубонцiв, 8 амфор, залiзнi щипцi (друга половина ІV ст. до н. е.).

А ось чоловiк ii (чи – пан-господар?) явно належав до знатноi i владичноi верхiвки скiфського суспiльства.