На нашем сайте вы можете читать онлайн «Сини змієногої богині». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Сини змієногої богині

Автор
Дата выхода
24 августа 2015
Краткое содержание книги Сини змієногої богині, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Сини змієногої богині. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Валентин Чемерис) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Що може бути цікавішим за її величність історію? Тільки історія, про яку розповідають небайдуже та неупереджено. Саме так, як це робить Валентин Чемерис (нар. 1936 р.) – відомий український письменник, автор історичних та фантастичних романів і оповідань, лауреат багатьох літературних премій. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Смерть Атея», «Фортеця на Борисфені», «ольвія», «Генерали Імперії», «ордер на любов», «ярославна», «Ваші пальці пахнуть ладаном…», «Трагедія гетьмана Мазепи», «Марина – цариця московська».
«Сини змієногої богині» – роман-есей, що складається з власне роману та кількох повістей з однією головною героїнею – Скіфією, загадковою і таємничою країною вершників з луками, тією Скіфією, яка у VII столітті до н. е. під дзвін мечів і співи стріл з’явилася на південних теренах України. Легендарна і реальна, повна слави і звитяги, знана нам і незнана, Скіфія воїнів і хліборобів, царів і вождів, чаклунів і знахарів, войовничих амазонок і жриць, земля героїв (Іданфірс, Атей, Скілур) і майстрів неперевершених шедеврів, що й нині дивують і вражають людство…
Сини змієногої богині читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Сини змієногої богині без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Його рiд був одним з найдревнiших крилатих родiв на землi й започаткувався ще в мiоценову епоху, ранню епоху кайнозойськоi ери, що настала пiсля мезозойськоi близько 70 мiльйонiв рокiв тому i тривае й досi; в ту первiсну епоху, коли здiйнялися злаковi, трави, яким немае нинi краю там внизу, то був час з’яви одних i загибелi iнших, коли вимирали (в кiнцi мезозою) динозаври, iхтiозаври, плезiозаври; час, коли народжувалися ссавцi й беззубi птахи, зодягненi в пiр’я, коли ще не було людей, а були тiльки мавпи, що iх пiзнiше назвуть людиноподiбними, а сама людина з’явиться на початку антропогену (його тривалiсть всього лише вiд 0,6–0,8 до 2,5–3,5 мiльйона рокiв); зрештою, то був час, коли в громах, огнях i тремтiннi планети iнтенсивно утворювалися гори, пiднiмалися континенти, змiнювалися iхнi обриси, i все те первiсне гiгантське творення супроводжувалося iнтенсивним вулканiзмом… – ось тодi вже вони були, орли, володарi степiв i небес над ними.
Але навiть вiн, найстародавнiший володар неба, старший за двоногих, не мiг подолати весь огром степу, його безмежжя i безмiр’я, що слався пiд ним унизу без кiнця i краю, як безконеччя свiтове, до краiв якого – та й чи були вони, краi? – не сягнути нiчиiм оком, навiть його гостро-зiрким i чиiм-небудь оком годi було обняти, охопити те, що не мало берегiв, що нi перейти, нi перелетiти, що сягало далi, як могло сягати око; те, що лежало пiд ним унизу, було безмежним, нiким не мiряним i тяглося широкою смугою вiд Дунаю до Єнiсею i далi, далi в Забайкалля та Монголiю i звалося просто: СТЕП.
І там, внизу, у його неохопному i несходимому безмежжi, краючи степи, протiкали великi й малi рiчки та рiки: до Днiпра були Дунай на заходi, Днiстер, Пiвденний Буг, Інгул та Інгулець, не рахуючи маленьких рiчечок на кшталт Синюхи; за Днiпром, як вiн пiднявся трохи на пiвнiч i знову повернув на Схiд, внизу блакитнiла Самара (вище неi десь мали бути Ворскла, Псел i Сула), а пiд правим його крилом – Сiверський Донець, вище Оскiл, а нижче Айдар з Кальмiусом.
Пiсля Приднiпровськоi височини, пiвденнiше здiймалися Приазовська височина, за нею – Донецький кряж, з-за його Бiлогiр’я вигулькувала Чорна Калитва, що впадала в Дон.
До схiдноi межi його царства, до синього Дону було вже недалеко, як у пiднебессi з’явився вiн, володар тамтешнiх краiв, його давнiй суперник старий Орлан.






