Сини змієногої богині

В iсторii античностi збереглися два Дiонiсii: Старший, тиран Сiракуз, який прославився жорстокiстю та оргiями й гульнею (правда, першим афiнським епископом теж був Дiонiсiй Ареопагiт, суддя афiнського ареопагу, навернений в християнство апостолом Павлом) i – Малий, тобто з Малоi Скiфii, римський чернець i вчений.

Укладач знаменитого i вельми солiдного «Словника античностi» нiмець Йоганнес Ірмшер, називае його – це вже коли вiн став римським ченцем i прославився на весь тодiшнiй свiт, – Дiонiсiем Малим iз Добруджi.

Хоча, як уже бути точним, то був вiн все ж iз Малоi Скiфii, яка тодi знаходилася за Дунаем, у краю, званiм як Добруджа, – родюча, злегка горбиста мiсцевiсть в долинi i дельтi Дунаю, в тi часи званого Істром. Це як на пiвнiч i захiд. А на сходi Добруджа слалася степами до Акшайни (чорне, темне), як скiфи називали Чорне море. (Греки величали його Аксином, Понтом Аксинським, Негостинним морем, що потiм – як вони утвердилися на його берегах – стало Евксином – Гостинним.) Отож Дiонiсiй Малий родом був iз Скiфii, хоч i Малоi, на землях Добруджi, що, в свою чергу, за роки його юностi була оголошена провiнцiею могутнього Риму, i скiфи, втративши батькiвщину, поставали пiдданими римських iмператорiв, тодiшнiх володарiв свiту. Яким було його родове, скiфське iм’я, ми не знаемо, i в Римi, де клекотiла мiшанина народiв i племен у спiльному казанi, його звали просто скiфом. Але загалом доля його склалася на чужинi щасливо. (А втiм, власний талант виручив, а давно вiдомо: обдарованi нiде не пропадуть, якщо вони справдi обдарованi!) Багато рокiв вiн був у Римi монахом, ученим при тому, адже залишив по собi працi iз всесвiтньоi iсторii, зiбрання церковно-правових документiв до Халкедонського собору (451), був знаний i як перекладач («провiдник античноi думки в захiдному свiтi»). Так ось, ще коли його постригали в ченцi, вiн за традицiею i прибрав собi нове iм’я i став Дiонiсiем.

Певно, скiф був веселою людиною, привiтною i компанiйською, якщо при чернечому постригу нагородив себе таким колоритним йменням.

У Грецii Дiонiс був богом виноградарства, виноробства i – ширше – розвеселого сп’янiння. За уявленнями грекiв, iхнiй бог мандрував краiнами з веселою процесiею менад, сатирiв та силенiв, приносячи всiм задоволення i радiсть – розчудесний був бог! Тi урочистостi, пов’язанi з його iменем, звалися дiонiсiями i супроводжувалися невгамовними веселощами, бурхливими танцями, бiганням по гiрських мiсцевостях тощо.