Сини змієногої богині

Та ще писемнi свiдчення античних авторiв, схiдних… Та ще декiлька слiв з iхньоi мови, низка власних iмен i неймовiрно багатi скарби iхнiх могил, що сухо звуться даними археологii.

За Геродотом, своiми прабатьками скiфи вважали Геракла (грецького героя) i напiвдiву-напiвзмiю, що жила в лiсистiй мiсцевостi Гiлеi – в заплавах Нижнього Днiпра. Себто Єхидну, як греки навзагал називали напiвжiнок-напiвзмiй… Отже, з материнського боку скiфи свое походження пов’язували з Поднiпров’ям (про це далi). І хоч сучасне населення Украiни i не вважаеться прямими потомками скiфiв у бiологiчному (хоча в бiологiчному – чому б i нi? Кров iхня у нас, украiнцiв, все ж таки е.

Мае бути. А гени… Гени у нас е навiть вiд неандертальцiв, не кажучи вже про кроманьйонцiв) i в мовному вiдношеннях, але скiфська iсторiя е однiею з найяскравiших сторiнок i нашоi загальноi iсторii, як скiфська культура е часткою i нашого культурного спадку…

Як, до речi, й кiммерiйська, адже Геродот засвiдчуе, що краiна, «заселена скiфами… здавна належала кiммерiйцям i являла собою «чотирикутник»: вiд гирла Істру (Дунаю) й до Меотiйського озера (Азовське море), а потiм вiд них у глиб краiни на 20 днiв шляху…

Отож, спершу про кiммерiйцiв, попередникiв скiфiв у державi, що нинi свiтовi знана як Украiна…

Частина перша

Оповитi млою i хмарами

Поетична Кiммерiя Максимiлiана Волошина

«Кiммерiйцi е найдавнiшим народом Схiдноi Європи з вiдомих нам за письмовими джерелами.

Це iм’я дiйшло до нас з грецьких, ассиро-вавилонських, iудейських i перських письмових джерел, що вiдображають двi взаемопов’язанi та взаемодоповнюючi традицii: античну i давньосхiдну…»

Античний мiф, iсторичний переказ i ассирiйськi тексти створили уяву про кiммерiйцiв, як про численний i суворий у военному вiдношеннi народ.

Ймовiрно, поява етнонiму «кiммерiйцi» (за І. М. Д’яконовим – «швидкiсний загiн iраномовного кочового населення») було пов’язане з конкретними пiдроздiлами у iхнiй вiйськовiй та соцiальнiй органiзацii. Клинописнi повiдомлення, поряд з даними поем Гомера, а також Бiблii (Книга Буття, Х, 1–3. – III ст. до н. е.), стоять першими серед письмових свiдчень про кiммерiйцiв…

Про етнiчну належнiсть кiммерiйцiв вiдомо мало. Аналiзуючи збереженi власнi iмена кiммерiйцiв, лiнгвiсти доходять висновку, що за мовою вони, вiрогiдно, були iранцями. З кiммерiйцiв починаеться «протоiсторичний» перiод в iсторii давнього населення Украiни (Словник-довiдник з археологii. Киiв, 1996).