Сини змієногої богині

Це i цикл «Кiммерiйськi присмерки» (1906–1909) i пiзнiша «Кiммерiйська весна» (1910–1926).

«Якщо з Опука чи з висоти Скiфського валу, що проходить над Кенегезом, подивитись на захiд, то за горбистими рiвнинами, за висохлими озерами, за крилатими луками жовтих морських мiлин, за пласкими сопками, за декiлькома планами долин, все бiльш синiх, бiльш променистих i помiчених хрестиками вiтрякiв, у тi вечори, коли над землею не стоiть мла, на самому краю горизонту за бляклим мерехтiнням двох морських заток, що глибоко входять у землю, встае нагромадження гострих зубцiв, пiк i конiчних горбiв.

І серед них напiвзруйнованим готичним собором з недобудованими башнями в плетивi стрiлок, переплетiнь i кличних язикiв закам’янiлого полум’я витае складна будiвля Карадага. Такою романтично-казковою краiною уявляеться Коктебель iз глибини керченських степiв.

Вся Кiммерiя (маеться на увазi кримська. – В. Ч.) пророблена вулканiчними силами. Але гнiзда вогню згасли i вода, що порила скелi, оголила i загострила вершини хребтiв.

Коктебельськi гори були зосередженням вулканiчноi дiяльностi Криму, i обгризенi морем кiстяки вулканiв зберiгають слiди геологiчних корчiв…»

Мiражi Кiммерii все життя супроводжуватимуть поета i художника Максимiлiана Волошина, вiн ii оспiвав i в поезii, i в живописi.

И на скале, замкнувшей зыбь залива,

Судьбой и ветрами изваян профиль мой…

У 1913 роцi пiсля сильного зсуву на вiдрогу скелi Кок-Кая, що замикае Коктебельську затоку з берега моря, утворилося щось схоже на профiль людини, у якому неважко вгадати профiль поета М.

Волошина, що й сьогоднi е знаменитим природним об’ектом Коктебеля.

Мають рацiю тi, хто писав, що «образ Кiммерii, викликаний з глибини iсторii поетичною мрiею Максимiлiана Волошина, i понинi витае над Коктебелем, надихаючи все новi й новi поколiння художникiв, письменникiв, поетiв».

Кiммерiя…

Якою вона колись була – не поетична, не iрреальна, не примарна, не волошинська, а – iсторична, справжня-справжнiсiнька.

Якщо вона колись була – справжня Кiммерiя…

І якщо тiльки ii безмежними степами справдi колись носилися на прудких i сильних конях непереможнi вершники, званi кiммерiйцями…

Чи була ти, i якщо була, то де ти була i якою була, загадкова Кiммерiя, i хто ви такi – теж загадковi кiммерiйцi?

КРАЇНА – територiя, що становить еднiсть iз погляду iсторii, природних умов, населення тощо.

Мiсцевiсть, що характеризуеться наявнiстю в нiй великоi кiлькостi кого-, чого-небудь.