Сини змієногої богині

Вони локалiзуються у басейнах Сiверського Дiнця та на Днiпровському Лiвобережжi. Датуеться зрубна культура ХVI–XII ст. до н. е. Питання походження ii дискусiйне. Вiдповiдно до однiеi точки зору, вона не мае коренiв в Украiнi i виникла як наслiдок мiграцii зi сходу (Середнього Поволжя). В результатi змiшання зрубних племен з мiсцевим населенням – носiями культури багатопружковоi i виникла зрубна культура Украiни. На думку iнших дослiдникiв, зрубна культура по всiй територii поширення формувалася приблизно одночасно на мiсцевому грунтi.

Єдиного центру ii походження не iснувало.] (предками зрубного населення була люднiсть, яка населяла територiю Нижнього Поволжя у першiй половинi І тисячолiття до н. е., тож ця територiя i вважаеться стародавньою прабатькiвщиною кiммерiйцiв). Тому не виключено, що вони iраномовноi – таки iраномовноi! – приналежностi. Як i скiфи, мiж iншим.

Вони належали до числа народiв, якi говорили на одному з дiалектiв iранськоi мови,[13 - Іранськi мови – група спорiднених мов iндоевропейськоi сiм’i.

Генетично наближенi до iндiйських мов (iндоарiйських), разом з ними i промiжними мiж цими групами дардськими мовами становлять iндоiранську гiлку iндоевропейських мов. Поширенi в Іранi, Афганiстанi, а також у Пакистанi, Іраку, Туреччинi, в Середнiй Азii й на Кавказi, у Пiвнiчнiй та Пiвденнiй Осетii, частково Вiрменii, Азербайджанi, Грузii, Дагестанi, Узбекистанi, Туркменистанi, Киргизii, Казахстанi.Розрiзняють iранськi мови давнi – VI–III ст. до н. е., середнi – III ст. до н. е. – IX ст. н. е. й новi – з VIII–IX ст. н. е.До пiвденно-захiдноi пiдгрупи належать сучаснi перська (фарсi), таджицька, дарi, татська та iн., а також мертвi мови – давньоперська й середньоперська, талишська (пехлевi); до пiвнiчно-захiдноi пiдгрупи – курдська, белуджська, талишська, гiлянська та iн. мови; з мертвих – мiдiйська, авестiйська й парфянська. До пiвнiчно-схiдноi пiдгрупи входять сучаснi осетинська та ягнобська мови, а також мертвi – аланська, скiфська, согдiйська, хорезмiйська мови; до пiвденно-схiдноi пiдгрупи – сучаснi пушту (афганська) мунджанська, памiрськi мови, а також мертвi сакська i бактрiйська мови. Андроновська культура – археологiчна культура бронзового вiку. Видiлена в 20-х роках ХХ столiття. Назва походить вiд с. Андронова поблизу м. Ачинська (Красноярський край). Андроновська культура – умовна назва для частково спорiднених мiж собою культур, поширених на територii Казахстану, Захiдного Сибiру, пiвденного Приуралля.