Сини змієногої богині

), – зазначае один з iсторикiв, – була справдi широко поширена в Пiвнiчному Причорномор’i i, зокрема, у грекiв, якi там жили, можна зiслатися на зображення змiеногоi богинi, що виявленi при археологiчних розкопках…»

І далi iсторик констатуе (так, нiби читачi йому можуть повiрити, що легенда № 2 – iсторична правда): друга легенда, як i перша, теж казка. Схожiсть iх в цьому вiдношеннi дозволяе думати, що цивiлiзованi еллiни в областi вiри в мiфи не так уже й далеко вiдстали вiд варварiв скiфiв…

О, це вже iнша мова.

Так воно й було – прибилися скiфи в Причорномор’я, а де й коли у них з’явилися першi люди i вiд кого вони пiшли – це залишиться, як кажуть, за кадром. Та ще в легендах – справдi прекрасних, як прекрасною була – вiримо! ВІРИМО!!! – любов Геракла, парубка голiнного та Змiй-Дiвицi в печерi серед розчудесноi природи Гiлеi, краю загадкового, який, попри свою таемничiсть, таки колись iснував на теренах нинiшньоi Украiни!

Навiвши обидвi легенди щодо походження скiфiв, ще раз звернемось до «Історii Украiнськоi РСР», до вже цитованого тут тому 1, стор.

134:

«В обох випадках походження скiфiв з материнського боку пов’язане з Поднiпров’ям. У першiй легендi найпочеснiше мiсце (про них ще буде згадка в нашiй розповiдi окремо. – В. Ч.) займають обожненi предмети знаряддя землеробства: плуг, ярмо, сокира. З мiсцевим землеробським середовищем пов’язана i священна чаша – особлива ритуальна округла посудина.

Зiставлення легенд та iсторичних вiдомостей щодо походження скiфiв показуе, що, крiм кочових скiфських орд, якi вторглися зi сходу, з-за Дону, до iх складу влилася значна маса аборигенного населення.

Близькiсть мови та культури цих двох угруповань сприяла природному процесу такого злиття». Себто утворення скiфського етносу i – як наслiдок – державного утворення пiд назвою Велика Скiфiя. Влилися в те утворення, очевидно, й кiммерiйцi, чи залишки iхнього народу, асимiлювавшись згодом iз скiфами…

«Батько iсторii» до обох мiфiв про походження скiфського народу вiднiсся однаково скептично – як до розповiдей своiх спiввiтчизникiв, так i до оповiдок аборигенiв приднiпровських степiв.

«Та е ще й iнший переказ. Вiн найбiльше поширений, отже, вважаю його правдивим. Згiдно з ним кочовi скiфи жили в Азii. На них найшли вiйною масагети. Пiд iхнiм натиском скiфи перейшли до краiни кiммерiйцiв, – бо ця краiна, що ii тепер займають скiфи, належала здавна, як кажуть, кiммерiйцям».