Сини змієногої богині

Вiдчуваючи, що з таким хижаком як Ассирiя iм нiколи не вжитися – як двом хижакам в одному лiгвi – скiфи стали на захист мiдян, iнше вiйсько свое послали на помiч манейцям i разом з ними захопили кiлька прикордонних ассирiйських фортець. І хоч хвальковитий цар Асаргаддон i залишив вельми хвалебнi слова про те, що його величнiсть буцiмто розгромила мiдiйцiв i призвела до загибелi «вiйська Ішпакая, скiфа, союзника, котрий не врятував iх», але це було не зовсiм так. Власне, зовсiм не так. Ассирiя – могутня i всесильна – на той час вже ледве трималася.

Особливо пiсля того, як повстання мiдян проти ассирiйського панування спалахнуло з новою силою i почало щодень ширитись i ширитись. Пiд орудою свого войовничого i тямковитого вождя Каштарiтi мiдяни захоплювали одну ассирiйську фортецю за другою i невдовзi звiльнили всю краiну з-пiд кривавого панування грiзного ассирiйського лева. Задкуючи, програючи битви, Ассирiя в ситуацii, що склалася, намагалася – iншого виходу просто не мала, – розладнати союз мiдян зi скiфами, Каштарiтi з Ішпакаем, а заодно розламати й спiлку скiфiв з кiммерiйцями. Сварити мiж собою супротивникiв i потiм розбивати iх поодинцi Ассирiя вмiла як нiяка iнша загарбницька держава Сходу. Але все було марно, здавалось, союз мiдян зi скiфами був нерушний. І тут раптом в одному з боiв Ішпакай несподiвано наклав головою (любив мчати на ворога попереду свого вiйська). Спадкоемцем його став старший син Бартатута (за грецькими джерелами, Пропотiй). Вiн проголосив себе царем Ішкуза, себто Скiфського царства. (Бо якщо е царство, то потрiбен i цар. Вождi царствами не керують.) У всiх схiдних народiв були царi, тож вождь Бартатута (Партатута) теж забаг стати його величнiстю царем, а не вождем, як до того звався у Скiфii владар. Крiм слави, новоспечений цар Скiфii забаг багатства i таких палацiв, як у царiв ассирiйських, i такоi шани до себе. Вiн був аж надто самолюбивим, самозакоханим i вже й не знав, як ще i ще возвеличити себе. Ассирiйцям, коли дiзналися про такий характер скiфського монарха, нiчого не коштувало пiдкупити його багатствами й обiцянками розкошiв та слави. А для змiцнення своеi «вiрностi» вiддали за Бартатута (Партатута) одну з доньок ассирiйського царя.

В цей час кiммерiйцi воювали проти кiлькох держав Схiдноi Азii одночасно i, як кажуть, на всiх фронтах поки що мали перевагу. (До всього ж iще з часiв Ішпакая скiфи традицiйно виступали на iхньому боцi, тож для кiммерiйцiв це було неоцiненною послугою i значною пiдтримкою.