Тарас Шевченко: сто днів кохання

А ще в нього з’явилися гарненькi манишки та краватки, тож вiн i став на вигляд, як хтось iз панськоi прислуги сказав, ще й нiчогеньким, «наче аж путнiм». Ось там, у Варшавi, пiд час навчання у Франца Лямпi Тарас i загледiв, i швидко запiзнався з молодою та гарненькою польською дiвчиною Дунею. (Щоправда, ii ще звали Дзюнею, зменшене вiд iм’я Ядвiга.) За фахом вона була, незважаючи на трохи менший, нiж у Тараса, вiк, швачкою, i вельми вправною – шила хiба ж так! Вона й заопiкувалася хлопцем, прала йому, сиротi варшавському – так його ласкаво називала – бiлизну, прасувала краватки й манишки.

Розмовляла вона лише польською – iнших мов дiвчина не знала, тож Тарас був навiть вдячний своему пановi, який, збираючись на службу до Польщi, звелiв навчити своiх слуг польськоi мови. Тепер вона й знадобилася Тарасовi. Із Дунею-чорнобривкою вiн швидко зблизився, вона йому засимпатизувала, i хлопець незчувся, як i закохався – звичайно ж, «по вуха» – в юну полячку, з якою хiба ж так заговорив по-польському, наче й вiн був поляком.

Одне кепсько: Дуня належала до «вiльного стану», а Тарас був крiпаком. Розказуватиме згодом художнику Сошенку:

«Я вперше прийшов тодi до думки, чому й нам, нещасливим крiпакам, не бути такими ж людьми, як i iншi вiльнi стани».

«Шевченкова згадка про те, що рання любов зароджувала в ньому такi думки – факт надто важливий, – писатиме з цього приводу один з бiографiв поета (Павло Зайцев), – i зовсiм зрозумiлий: людськоi гiдностi скромноi швачки нiкому не вiльно було ображати, а його, закоханого в неi Тараса, вiльно було пановi бити, як пса, i цiеi рiзницi становищ хлопець не мiг на кожному кроцi не вiдчувати».

Але вивчитись у Франца Лямпi Тарасовi так i не судилося, хоч вiн i багнув здобути фах майстра-маляра в такого досвiдченого навчителя. Рiч у тiм, що 29 листопада 1830 року спалахнуло у Варшавi повстання.

Власне, у Польщi.

За польською iсторiографiею, це – Листопадове повстання, Росiйсько-польська вiйна 1830–1831 рокiв, нацiонально-визвольне повстання проти влади Росiйськоi iмперii на територii Царства Польського.

Повстання вiдбувалося пiд гаслом вiдновлення незалежноi «iсторичноi Речi Посполитоi» в межах 1772 року.

17 листопада 1830-го повстанцi захопили Бельведерський палац – варшавську резиденцiю намiсника росiйського великого князя Костянтина Павловича. Вiн встиг утекти з палацу – у Варшавi почалося повстання, на чолi якого стояло таемне шляхетське офiцерське товариство.