Тарас Шевченко: сто днів кохання

Було звезено величезну кiлькiсть землi, здiйснювались роботи зi змiцнення грунту, у створеннi парка брали участь видатнi архiтектори та майстри-садiвники. Парк попервах створювавсь як лiтня царська резиденцiя, вiн мав стати мiсцем вiдпочинку, поеднуючи в собi ознаки як мiста, так i замiського маетку.

Зусiбiч сад був оточений водою: з пiвночi та сходу його обмежували рiки Нева i Фонтанка, з пiвденного i захiдного бокiв – Мойка та Леб’яжа канавка. Вiд Неви у глиб парку йдуть три прямi алеi, розташованi паралельно, iх перетинають дорiжки.

Центральну галерею прикрасили двадцятьма парними мармуровими колонами, а дорiжку було покрито бiлими i чорними мармуровими плитами. Там була встановлена антична статуя Венери, що стала першою античною скульптурою оголеноi жiнки в Росii. До речi, до скульптури довелося приставити солдата з рушницею – для цiлодобовоi охорони. Петербуржцiв «смущала голая баба с белым лицом», тож кожний намагався ii у що-небудь зодягти. (Нинi та Венера зберiгаеться в Державному Ермiтажi).

На чотирьох майданчиках саду було влаштовано фонтани, вельми мальовничi, якi стали першими фонтанами в Росii. Щоб вони працювали, було прорито канал, а парова машина качала воду з Фонтанки. На березi тiеi Фонтанки спорудили ще й грот, що нагадував казкову печеру. Стiни грота-павiльйону прикрашали колони i скульптури, а три зали було викладено кольоровим камiнням i товченим склом з молюсками. Того, хто заходив до гроту, зустрiчала позолочена колiсниця Нептуна на горi, а в печерi пiд горою «томился лев».

(Нептун уособлював собою Петра I, а лев – Швецiю.) Був там i пташник, де утримувалися орли, чорнi лелеки та iншi дивовижнi птахи. (На його мiсцi нинi стоять Кавовий та Чайний будиночки.)

Дуже швидко Лiтнiй сад став популярним i навiть улюбленим мiсцем вiдпочинку петербуржцiв. Чого в ньому налiчувалося найбiльше, так це скульптур. Їх iз Італii привiз ще Петро Перший. Було iх бiльше двох сотень, хоч з часом частину було зруйновано весняними повенями.

Скульптури та бюсти були виконанi майстрами венецiанськоi школи. Це – бюсти Александра Македонського та Юлiя Цезаря, римського iмператора Траяна, шведськоi королеви Христини, а також статуi героiв античноi мiфологii та алегоричнi зображення природних явищ i вiдсторонених понять – «Нiч», «Полудень», «Ранок», «Захiд», «Навiгацiя», «Астрономiя», «Свiт i достаток», одна з найкращих статуй – «Амур i Психея».