Олена – вершниця зі списом

Соломонiя iм очки-ротики малювала, вбирала лялечку в сорочечку, що ii сама ж викроiла, пошила й вишила i називала таку ляльку своiм «синком». І часто колисала ляльку, як малу дитину, i наспiвувала iй, аби «дитятко» спало й не коверзувало…

Дитя буде спати,

Котик – воркотати.

Ой на кота воркота,

На дитину дрiмота.

А-а, люлi, люлi…

Чого тiльки не робили князь i княгиня, щоб Господь дарував iм дитятко… Передавали дарунки церквам i монастирям, iздили до знаменитих святих на поклонiння, роздавали милостиню вбогим, милували закоренiлих злочинцiв – нiчого не виходило.

Тодi вони чи не у вiдчаi звернулися до чародiiв i чаклунiв та були готовi заради появи спадкоемця поклонитися кому завгодно – не тiльки Богу, а й чортам-бiсам i дияволам. Зрештою, прийшла до Кремля в царськi палати знаменита на всю Русь ворожка Степанида Рязанка, подивилася на царицю i коротко, але значуще, мовила, як вирок винесла: «Дiтям не бувати!..»

А Соломонiя ганчiр’янi ляльки гойдае та знай свое наспiвуе: «А-а, люлi, люлi, люлi…»

Це князя Василiя спершу насторожувало, а потiм i дратувало.

І вiн почав уникати княгинi iз ганчiр’яною лялькою, що ii вона видавала за свого синочка.

Зрештою князь махнув рукою на жону: хай тiшиться ганчiр’яними ляльками, все одно з неi користi нiякоi, тож доведеться таки розлучитися та вдруге женитись. Але вже на такiй, що неодмiнно народить йому сина. Вирiшивши так, князь уже бiльше не вагався: iз Соломонiею йому бiльше не жити, доведеться ii в монастир вiдправити, а собi пiдiбрати любоньку молоду та гарну, здатну народжувати дiтей.

Василiй III i звернувся до святих отцiв по дозвiл на розлучення з княгинею, жоною своею законною перед Богом i людьми. І перед Руссю теж. А заразом прохав святих отцiв дозволити йому другий шлюб узяти з iншою жiнкою. Але розумiння вiн знайшов лише в митрополита Данила. Іншi первосвященики, зокрема й запрошений з Лiонського монастиря учений монах Максим Грек, виступили з осудом великого князя за грiховний намiр. (Виходило так, що вони мимовiльно стали на сторону його брата Юрiя Івановича, який уже давно зазiхав на великокняжий престол.

) Василiй III разом iз митрополитом Данилом i за допомогою свiтського й духовного судiв почав позбуватися противникiв другого княжого шлюбу: Максима Грека засудили до ув’язнення у Волоколамський монастир, iнших теж порозсилали у глухi краi.

І лише тодi великий князь отримав вiд митрополита Данила благословення на розлучення та на новий шлюб.