Олена – вершниця зі списом

На пiдставi цих легенд Костомаров i написав свiй вiдомий роман «Кудеяр», повний авантюр i пригод. Там, мiж iншим, розповiдаеться i про те, що пiд час одного з татарських набiгiв сина Соломонii Сабуровоi захопили у полон, але Олена Глинська вiдмовилась його викупляти, аби спровокувати татар на убивство – ще один спадкоемець не був потрiбен. Але татари Георгiя не вбили, а дали йому друге iм’я – Кудеяр. Вiн вирiс, зiбрав загiн i вирiшив мститися сiмейству свого батька Василiя III, а заразом i брату з боку батька.

В радянськiй лiтературi написано п’ять чи шiсть романiв про легендарного Кудеяра: «Скарб отамана», «Кудеярiв стан», «Кудеярiв дуб», «Розбiйник Кудеяр» тощо. В сучаснiй маскультурi одна з письменниць навiть видала цикл романiв про Кудеяра…

А таiна – вигаданий образ розбiйника Кудеяра, а чи це справдi син першоi жони Василiя III Соломонii Сабуровоi, – i сьогоднi залишаеться таiною. Може, так i краще. Колись словом «кудеяр» iще називали чарiвника (жiноча форма – «кудеяриця»), то хай так буде.

Як i пiсня, що вряди-годи лунае з екранiв чи на естрадi.

Жили двенадцать разбойников,

Жил Кудеяр – атаман.

Много разбойники пролили

Крови честных христиан…

А ще в Москвi подейкували, що зрадливого свого чоловiка-князя Соломонiя перед смертю прокляла, а заодно й наговорила на воду та на попiл, щоб не було щастя нi йому, невiрному, нi його новим обранкам… І зокрема тiй, що пiсля неi, Соломонii, прийде у княжi хороми Кремля…

Як велику княгиню виводили з Кремля, щоб далi вiзком i пiд охороною везти до Суздаля в монастир, Соломонiя щось хрипло i знетямлено кричала, що в неi дiти е, тiльки вони… ненародженi.

Боярин, який вiдав вигнанням, позiхнувши (йому вже набрид ii крик), поспитав:

– Коли дiти ненародженi, то якi ж це дiти?

– А-а… отакi! Ненародженi. Вони живуть на Блаженних островах…

– Що? – боярин приставив долоню до вуха.

 – Де ти, кажеш, живуть? На яких островах? Де тi острови?…

– На краю свiту, де сонце увечерi сiдае, а вранцi сходить. Там вiчна весна, i там живуть померлi, котрi вели праведне життя. І ненародженi дiти живуть на тих райських островах, що iх звано Блаженними. І моi дiтоньки там живуть. Ненародженi. Бо князь не здатний iх був зi мною породити. От вони й живуть… ненародженi.